Погляд юриста, Статті, Ювенальна юстиція

Дамоклів меч ювенальної юстиції. Частина 1

Дамоклів меч ювенальної юстиції. Частина 1…Юля вийшла з квартири в спільну вітальню. І тільки-но відчинила двері – як хтось вдарив її по голові…Повз неї пронеслися чоловіки з автоматами. «Грабують? Але ж у мене нічого немає. Окрім сина…» Юля хотіла кинутися до Павлика, але ноги її не слухалися. По стіні вона дісталася до своєї квартири. Там вже розгледіла, що чоловіки одягнені у міліцейську форму, що разом з ними дільничний лікар з дитячої поліклініки і «леді» з органів опіки… Вони торжествуюче розглядували скупу обстановку Юлиної квартири, пустий холодильник, дитинку, яка сиділа в старому манежі… Слава Богу, що вона змогла взяти синочка на руки, коли його оглядав лікар «швидкої»… Але тут до Юлі підійшов чоловік у формі і почав обережно витягувати малюка з її рук. Він дивився на неї в упор своїми холодними блакитними очима і казав: «Все, що ми робимо, це для ваших же інтересів…».

Ні, це не сюжет з якогось трилера. На жаль, це реальна історія реальної країни, така, як сотні інших. І трапилася вона у сусідній Росії. Про що ж історія, запитаєте ви? Прочитавши статтю ви дізнаєтесь і не пошкодуєте, бо вже ніколи не вдягнете рожевих окулярів. Отож…

Сьогодні абсолютна більшість українських політиків виступають за те, що чи не єдиним шляхом до кращого життя нашого народу є підписання договорів про вступ до Євросоюзу. З одного боку, країнам ЄС є чим пишатися – рівень, якість та тривалість життя в них є наслідком благополуччя та соціальної захищеності людей. Але чи знає абсолютна більшість українського населення, якою ціною за це прагнення вже сьогодні доводиться платити Україні? Не знаєте?! Я відповім вам – смертю наших матерів, знівеченими життями родин та загубленими долями маленьких діточок. І це лише початок… Ще десять років тому Україна взяла на себе зобов’язання узгодити наше законодавство із законодавством ЄС, відповідно до ЇХ вимог, шляхом прийняття та зміни законів НАШОЇ країни. Найгірше те, що ніхто у вас не питає, чи хочете ви, аби вашим дітям в школі показували порнофільми (адже це є секс просвіта), щоб на вулицях вашого міста проводили гей-паради (бо це є гендерна рівність), щоб гомосексуалісти поряд з вами стояли в РАЦСі та всиновлювали дітей, яких у вас же згодом і відберуть. Панове, я вас вітаю – ви майже європейці, бо ж для них вищезазначене – буденна справа, яка відноситься до сфери прав людини і є законодавчим досвідом.

Тому, з іншого боку, у найстабільніших країнах світу – Швеції, Швейцарії, Нідерландах, Данії та ін. – найвищий процент самогубств, буденними стали розлади психіки, жорстокість панує у сім’ях та школах, тут розквітли статеві збочення і прогресує виродження. Шановні, у нашого народу своя духовна, національна та культурна самобутність, яка формувалася віками великою історією на основі моральних цінностей! Те, що пропонують нам – це аморальний бруд. Бо Європа – це кладовище моралі, на якому нас хочуть поховати.

Євросоюз законодавчо закріпив право людини йти проти совісті. А совість – головне мірило моральних цінностей. Як свідчить історія, відступаючи від моральних законів, цивілізації неминуче гинуть. Згадаймо ацтеків, майя, Вавилон, Рим…Так загине і Європа.

Наш обов’язок – захистити власну віру, традиції, здорові людські відносини. Адже саме їх знищує система, яка діє десятки років в європейських державах, система, яку намагаються узаконити наші непідкупні депутати, система, ім’я якої – Ювенальна юстиція (ЮЮ).

Що таке Ювенальна юстиція

Дещо пізніше ми з вами побачимо, яким законом, ким та з якою метою в Україні запроваджується ювенальна юстиція. А зараз про головне. В законопроекті передбачається створення державного органу, який наділений величезними повноваженнями в позбавленні батьківських прав над тією чи іншою дитиною, соціального нагляду за сім’ями, жорстокого державного контролю не тільки над вихованням дітей в школі, але і над діями батьків в сім’ї. Справа в тому, що введення ЮЮ ставить під загрозу незалежність сім’ї, її право самостійно вирішувати питання сімейного життя, право батьків визначати пріоритети виховання та укладу сімейного життя; вона зводить нанівець традиційні для нас відносини «батьки-діти», за яких молодші повинні підкорятися старшим. Стають нормою необмежені можливості різних соцорганів диктувати, як саме ви повинні виховати свою дитину.

Головна ідея системи полягає в пріоритетності прав дитини над правами батьків. Дитина проголошується самостійним суб’єктом, який з малечку вирішує, чим хоче займатися, що хоче робити. І якщо ви проти – у нього є достатні підстави поскаржитися на вас або ж на вчителів до органів опіки. А ті, в свою чергу, відповідно до своїх власних уявлень, в межах свого досвіду та розпущеності, вирішують, що ж є справжніми «інтересами» дитини. До речі, не питаючи саму дитину. А права і обов’язки батьків лише «приймаються до уваги», а не є основою. Презумпція невинності, гарантована Конституцією, тут вже не діє. Конституція України гарантує, що права і свободи людини визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Основний Закон не виокремлює права неповнолітніх. А хіба вказана система узгоджується з конституційним принципом захисту сім’ї?

У західних країнах, де система працює на повну силу, батьки та педагоги живуть під дамоклевим мечем ювенальної юстиції. Ви самі, прочитавши статтю, переконаєтесь, що загроза нависла саме над культурними сім’ями, в яких здійснюється нормальне виховання індивіда для соціуму. Бо права дитини – це нова форма диктатури дітей над дорослими. Адже хоч якось покаравши дитину (один раз по м’якому місцю рукою) – ви стаєте злочинцем в очах соцпрацівників, а потім – перед судом. І врешті – ви позбавлені батьківських прав. Але не тільки карати – це злочин. Згадайте резонансну історію про відібрання дитини у Франції у відомої російської актриси Н. Захарової. Підстава – «задушлива любов» до власної дитини.

Ворожі нам ідеї створення ювенальної юстиції нам нав’язують під виглядом захисту дітей від насильства. Шановні, з яких пір класти ноги на стіл, дивитися жорстокі фільми, курити та пити, вибирати собі стать у 14 років вважається нормою у нашій країні?!

В усі часи, у всіх суспільствах і культурах панувала думка, що батьків замінити майже неможливо. Спостерігаючи досвід зарубіжних країн, бачимо, що дітей ювенальна система виховує якраз у дусі неповаги до суспільства, розбещеності на основі «благ», які не мають нічого спільного з моральними цінностями, які людство виробляло на протязі усього свого існування. Вивчаючи вже досить давно тему ювенальної юстиції, можу вам сказати, що її мета – повна ліквідація порядних сімей, вирощування дітей-тиранів та аморальних злочинців. Чому ж вона знаходить своїх прихильників в Україні? Все просто. Ювенальна юстиція – це нові прибуткові місця для чиновників-лібералів та юристів, які отримуватимуть вказівки щодо «плану» на визначену кількість фактів порушення прав дитини. Будьте певні, під страхом урізання зарплати або дисциплінарного стягнення вони виконуватимуть і перевиконуватимуть його. А оплачувати банкет будуть… батьки, яких позбавлять батьківських прав. До речі, у Франції ще у 2000 році було вилучено близько 2 мільйонів дітей у батьків (про це писали французькі юристи Навес і Катала у своєму докладі міністру юстиції, скаржачись на незаконність відібрання 50% дітей).

Найголовніше з історії становлення Ювенальної юстиції

Ідея виникнення «Ювенальної юстиції» насамперед зводилася до створення спеціалізованих дитячих судів. Перший дитячий суд було створено у 1899 році в Чикаго (США). Дещо пізніше цю ідею було розширено, вона охоплювала різноманітні установи, які займалися питаннями дитинства, та оформлено в поняття «Ювенальна система». У 1908 році у Великобританії було прийнято ряд законів про дітей та молодь. У 1914 р. у Франції інженер Едуард Жюльє ініціював створення ювенального суду. Перший ювенальний суд Росії працював з 1910 по 1918р. Прихильники ж «ювенальної юстиції» відстоюють введення не просто ювенальних судів, а саме створення цілої ювенальної системи. З 2001 року в Ростовській області (РФ) був запущений пілотний проект «Підтримка здійснення правосуддя по відношенню неповнолітніх», який направлений на запровадження в судах загальної юрисдикції міжнародно-правових стандартів ювенальної юстиції. У 2004 році в Таганрозі було відкрито перший в Росії ювенальний суд. Найбільш характерним для роботи суду є активна участь у судових процесах дітей. Робота з запровадження цих проектів ведеться за Канадськими моделями і орієнтується на документи ООН. Важливо те, що вказана робота не обмежується лише створенням кримінальних судів для неповнолітніх, а має мету створення ювенальних громадських судів (!), особливої системи виконання покарань неповнолітніх, вирішення соціальних питань, пов’язаних з неповнолітніми, які позбавлені батьківського піклування, в т.ч. у випадках позбавлення батьківських прав, передбачає широкі повноваження соціальних служб, які по суті будуть контролювати батьків у виконанні батьківських обов’язків, у т.ч. і по зверненнях самих дітей. Також ювенальна юстиція передбачає охоплення медичних питань, зокрема, сексуальний просвіт дітей та планування сім’ї.

Причини вилучення дітей із сім’ ї

На сьогоднішній день вилучити дитину (дітей) у батьків за умови дії ЮЮ можна за наступних обставин:

– невідвідування дитячої молочної кухні;
– дитині не було вчасно зроблено щеплення;
– житло в аварійному стані;
– квартира потребує ремонту;
– квартира ремонтується;
– наявність в домі домашніх тварин;
– аморальна поведінка (знаходитися у нижній білизні у присутності дитини);
– несвоєчасне проходження лікарів у дитячій поліклініці;
– на підлозі розкидані дитячі іграшки та сміття;
– відсутність в достатній кількості дитячих іграшок;
– дитина грається з іншими предметами замість іграшок;
– дитина виконує домашню роботу: миття посуду, вимітання підлоги, винесення сміття;
– дитина знаходиться на кухні разом з матір’ю під час приготування їжі;
– дитина часто і голосно кричить та  плаче;
– в холодильнику є не весь асортимент необхідних дитині продуктів;
– скарги сусідів на жорстоке поводження з дитиною, в тому числі, анонімні;
– в однокімнатній квартирі виховуються двоє різностатевих дітей;
– сукупний дохід сім’ї є недостатнім для створення «повноцінних умов життя» дитини;
– ви заважаєте індивідуальному розвитку дитини.

Отже, якщо у вас немає ворогів, вас обожнюють сусіди, ви маєте приватизоване житло із достатньою кількістю квадратних метрів, до того ж з євроремонтом, дитина грається виключно іграшками фірми Chico, а також ви впевнені, що дитина проживе і без навичок до праці, і взагалі, нехай дивиться порносайти, курить травку, стає членом секти, посилає вас куди подалі – тоді будьте спокійні, ювенали до вас не завітають.

Кожна сім’я під прицілом

Справа в тому, що Україна вже має досвід позбавлення батьківських прав цілком здорових і психічно, і морально, людей. З огляду на українські реалії, із історій, що фігурують (jujust.com.ua , sovest.dnepro.org), зробила висновок, що відкрито справжнє полювання на найменш соціально захищених громадян, а саме: одиноких матерів, багатодітні сім’ї, сім’ї, що потребують поліпшення житлових та соціально-побутових умов та інших. В Україні відбирають дітей із сімей через «невідповідні» побутові умови життя замість того, щоб допомогти їх поліпшити. Відбирають дітей у тих, хто їх народжує, а не вбиває абортами. Виходить, що за роки «незалежності» держава зруйнувала (або віддала у приватні руки) цілі галузі, затягнула тисячі людей у злидні і налаштована тепер відбирати у них найголовніше у житті. Ганьба такій демографічній політиці держави! Зверніть увагу, що впровадження ювенальної юстиції в Україні почалося ще до прийняття закону про неї.

Про запровадження Ювенальної юстиції в Україні

Над Україною справді нависла нечувана небезпека, адже, попри те, що ювенальна юстиція не була схвалена Верховною Радою України, вона протизаконно запроваджується! На нашу державу здійснює тиск Євросоюз, метою якого є зміна Конституції України та українського законодавства. Створення ювенальної юстиції в Україні було передбачено в проекті Закону «Про загальнодержавну програму «Національний план дій по реалізації Конвенції ООН про права дитини» на період до 2016 року, який розроблено на виконання Указу Президента України від 11.07.2005 р. №1086 «Про першочергові заходи по захисту прав дітей» (реєстраційний номер 2570).

На щастя, цілком здорові українські політики, здорово мислячі педагоги, психологи, журналісти, відхилили конспірологічне марення ліберальних маргіналів про необхідність дати чиновникам необмежені права на втручання в приватне життя мільйонів сімей для нібито «захисту» нормальних дітей від нормальних батьків шляхом масової здачі їх в сирітські притулки. Завдяки православній громадськості Києва, яка інформувала депутатів ВР про трагічні наслідки, що може викликати прийняття законопроекту про введення ЮЮ, депутати в березні 2008 року відхилили вказаний законопроект. Однак на сьогодні питання створення ЮЮ не знято. Міністр юстиції О. Лавринович після скасування наказу про створення робочої групи з розробки проекту Концепції розвитку ювенальної юстиції в Україні у червні 2010 року видав наказ про створення робочої групи з розробки проекту Концепції розвитку кримінальної юстиції щодо неповнолітніх в Україні та затвердив склад вказаної робочої групи.

8 жовтня 2010 року пройшов круглий стіл з питань ЮЮ. Лобісти проекту ЮЮ стверджували, що він «розроблений українцями для українців», хоча автор програми – Джон Брайтгуайт, підписи – англійські, фігурки на слайдах – чорношкірі. Міністерство юстиції України, не покладаючи рук, та годуючись за рахунок іноземних грантів, готує кадри ювенальних працівників, роль яких, на мій погляд, гірша, ніж у фашистів. Так 15-21 листопада 2010р. представники Мін’юсту «на халяву» гарно проводили час у Дубліні та навчалися, як грамотно забирати дітей у сімей, які претендують на державну допомогу у рамках Проекту «Удосконалення системи соціальної допомоги» з метою ознайомлення з досвідом Ірландії щодо інтегрованого підходу до забезпечення доступу клієнтів до широкого кола соціальних послуг, з діяльністю соціальних інспекторів з визначення ступеня нужденності сімей, які претендують на отримання допомоги та забезпечення цільового використання державних коштів». Адже українці можуть захлинутися від розкоші, отримуючи, наприклад, допомогу по догляду за дитиною. Інші ж чиновники з 19.11. по 03.12.10р. поїхали до Канади вчитися, як давати пряник, наприклад, малолітнім ґвалтівникам (у рамках Проекту «Реформування системи кримінальної юстиції щодо неповнолітніх в Україні» з метою ознайомлення з ключовим елементами системи кримінальної юстиції щодо неповнолітніх Канади та існуючими моделями роботи з дітьми та молоддю, які порушили закон).

Ким нав’язується Ювенальна юстиція та кому це вигідно?

Основоположники марксизму говорили про час, коли не буде держав і увесь світ об’єднається у єдину сім’ю людей, мали на увазі інтернаціоналізацію економічного та політичного життя задля справедливого перерозподілу ресурсів Землі для усього населення, де «кожна людина буде цінною для суспільства як неповторна особистість».

Процес глобалізації як об’єктивний та закономірний наслідок технічного прогресу є неминучим. Саме він є основним процесом останніх 500 років історії людства.

Ми ж з вами є свідками того, як лідерство в інтернаціоналізуючому світі захопили транснаціональні корпорації, в перспективі захоплення влади групою світових олігархів. Але розквіт «золотого мільярда» передбачається за рахунок експлуатації більшості населення Землі. Ні Україна, ні РФ не можуть зайняти достойне місце серед лідерів глобалізуючого процесу. За спробою введення в Україні ювенальної юстиції криється неоліберальний тоталітаризм. Тому наша територія розглядається як полігон для відпрацювання нових форм і методів володарювання постдемократів, а ювенальна юстиція – одна з таких соціальних технологій. Отже, ми знаємо, ким нав’язується ця система. Очевидно, що серед українських верхів також є зацікавлені в її впровадженні люди, які чітко знають, як саме вона діятиме. Який же сенс у тому, щоб позбавляти батьківського піклування цілком здорових та вихованих дітей? Невже державі вигідно їх утримувати?

По-перше, цілковита рація справді є. Тому що дітьми зі справді неблагополучних сімей треба серйозно займатися. У них розладжена психіка, часто важкий характер, різноманітні захворювання. Зрозуміло, щоб привести їх до ладу, потрібні і ресурси, і час, і участь спеціалістів. Зовсім інша справа – цілком нормальні діти. Займатися з ними не треба. Та й попит на соціалізованих дітей, звісно, більший. А тому – однозначно вигідно.

По-друге – хто сказав, що за все платитиме держава? Батьки зобов’язані оплачувати утримання своїх дітей у прийомній сім’ї. Це є зарубіжний досвід. У Франції, наприклад, держава виділяє лише частину грошей. А тому чим більше платоспроможні батьки, тим вигідніше чиновникам. Коли актриса Н. Захарова після 18-денного голодування добилася зустрічі з генеральним прокурором суду Івом Ботом, він їй сказав: «Мадам, Ви не думайте, що ми вилучили дитину тільки у Вас. Нам зверху дають розпорядження, ми зобов’язані його виконувати. Якщо завтра вказівки зміняться, ми не будемо відбирати дітей у такій кількості».

І немає нічого дивного у тому, що соцпрацівники будуть втягувати у цю систему (наглядати, перевіряти, позбавляти батьківських прав) тим більше дітей і батьків, чим більше їм платитимуть. Прихильники ювенальної юстиції в Україні дуже хочуть включити в поняття «ювенальної системи» проекти та заходи соціального, педагогічного та медичного характеру, які направлені на профілактику та реабілітацію неповнолітнього. З’являється велика кількість зайнятих людей: психологи, психіатри, консультанти, лікарі, прийомні батьки, опікуни, адвокати, цілі суди зі своїм адміністративним апаратом! Роль соціальних працівників скромна – постачати дітей. А тому визначати, чи справді ваша дитина потребуватиме «захисту прав, свобод та законних інтересів» вирішуватимуть вони. Тому що всім їм потрібна буде певна кількість дітей, щоб мати надійну роботу.

З цього випливає, що рівень корупції в ювенальних судах та соціальних службах після отримання ними практично безмежної та безконтрольної влади над сім’ями буде вражаючим. Які суми готові будуть віддавати батьки цим чиновникам, аби їх дітей не відбирали? Дитячі будинки вже стануть не актуальні. Дітей віддаватимуть у прийомні сім’ї. Вбачається підґрунтя для дуже вигідного бізнесу. Тим паче, що допомога патронатним сім’ям вже зараз набагато більша, ніж допомога на рідних дітей.

Зрозуміло, що коли опіка запахне грошима, у корисливих людей з’явиться реальний мотив ставати прийомними батьками. А працівники ювенальних служб легко йтимуть на «співпрацю» і поставлятимуть необхідну кількість дітей. Все це посилюватиме той факт, що у всьому світі ювенальна юстиція являється закритою системою, яка не є підконтрольною ззовні. Практика свідчить, що соцпрацівники не переймаються питанням, у яких насправді умовах утримують дітей у прийомних сім’ях. Найбільше хвилює те, що в багатьох країнах гомосексуалісти, отримавши право реєструвати шлюб, отримують право всиновлювати дітей. До речі, всі скандали, пов’язані з педофілією, старанно «заминаються». Це навіть реальніше і ближче, ніж ви думаєте. Наприклад, за фінансової підтримки українського відділення Фонду Сороса випускають брошури не тільки про користь ЮЮ, але і такі, що призначені для гей-активістів. Навіть є «тренінги по вихованню дітей в одностатевих сім’ях». Демократія для … педерастів.

Невже українських дітей дійсно нікому захистити?

На сьогодні в Україні інтереси дітей та сім’ї представляють та захищають досить багато державних та громадських структур: суди, Міністерство освіти, Міністерство охорони здоров’я, Міністерство внутрішніх справ, прокуратура, органи опіки та піклування, дитячі кімнати міліції, школи, комітети та комісії, громадські правозахисні організації. Органи опіки та піклування постійно позбавляють когось батьківських прав за погане поводження з дітьми. Дехто навіть стає підсудним, адже Кримінальний кодекс України містить ряд норм, що захищають дітей від насильства. Інше питання – ефективність їх роботи, на яку впливає і корупція, і перевищення повноважень, і халатність. Але ювенальна юстиція лише гіперболізує ці проблеми! Невже право дітей подавати до суду на своїх батьків щось змінить? Невже державі вигідно ламати всю існуючу систему та вкладати гроші в зовсім іншу, яка протирічить національним інтересам України і є нам чужою? Невже не простіше боротися з існуючими проблемами в системі захисту дітей та гармонізувати відносини між вказаними структурами? І взагалі, як можна виокремити захист дітей від захисту сім’ї? Може треба створити спочатку нормальні умови життя для наших сімей? Зробити так, щоб вони були міцними, здоровими та благополучними!

Олена Поперечна, юрист.

Джерело: http://nslovo.com/blog/damokliv-mech-yuvenalnoji-yustytsiji

Залишити відповідь

*