Дитячі оповідання, Для батьків

Для дітей: Чого ж ви, тато, мовчите?

Справедливість для усіх

У неділю Яшко повертався з татом із сусіднього села. Вони ходили до бабусі. Ішли через ліс.

Стояв ясний весняний день. Спеки ще не було, а сонечко вже припікало.

Під тінистими деревами було прохолодно. Тато й каже:

–         Спочиньмо трохи.

Посідали на траві. Коли це чують: десь недалеко цюкає сокира.

–         Хтось рубає дерево , – каже тривожно тато. – Хіба ж можна? У цьому  ж лісі рубати дрова заборонено. Ходімо, Яшку, скоріше, впіймаємо злодія.

            Устали швиденько й пішли туди, звідки долинали звуки. Ось уже й людей видно. Біля стрункого дубка двоє. Один рубає, другий відпочиває.

            Яшко бачить, що батько все більше хвилюється.

–         Так можна й ліс винищити, – обурюється він.

Та коли підійшли так, що злодіїв уже можна впізнати, батько враз похнюпився й знітився. Йому стало немовби соромно. Він сховався за кущами і Яшка за собою потяг.

–         Дядько Микола рубає… – зітхнув батько. – Ходімо , Яшку, додому.

Тихо, щоб не помітили, батько вийшов з лісу й повів за собою сина. Яшко не міг збагнути, чому батькове обурення швидко розвіялось.

–         Тату, то ж злодії!

Батько мовчав.

–         Чого ж ви , тату, мовчите?

(В. Сухомлинський з книги “Квітка сонця”)

Запитання для обговорення: Чи варто мовчати на зло і гріх, коли це робить родич або твій товариш чи подруга?

Tags:

Залишити відповідь

*