Дитячі оповідання, Для батьків

Для дітей: Каяття

Для дітей: Каяття Костя й Павло – брати. У неділю мати дала їм хлібину й сказала:

–         Сходіть, хлопці, на пасіку до діда Юхима. Понесіть йому хліба й чисту

сорочку.

Взяли вони хліб і чисту сорочку й рушили. Колгоспну пасіку вивозили на літо до лісу, там і жив дід Юхим до самої осені. Дідусь дуже зрадів , що хлопці прийшли. Він розповів їм про свою роботу, показав, як працюють бджоли.

А потім сів на пеньку та й каже:

–         Наливайте, хлопці, в тарілку меду та й їжте.

Хлопці швиденько налили меду повну тарілку. Розрізали хлібину, яку щойно дідові принесли, та й ну уминати. Вони сиділи за столом , мовчки вмочали у мед великі шматки хліба та їли. А дід сидів на пеньку й мовчав. На пасіці стало тихо , тільки чути було, як дзижчать бджоли.

Хлопці виїли мед. Від хлібини залишився маленький окраєць. А дід Юхим питає:

–         Може, ще їстимете?

–         Ні , спасибі, – кажуть хлопці й збираються йти.

Дід усе на пеньку сидить, мовчить, інколи усміхнеться – немовби до власної думки.

Костя й Павло глянули на окраєць, що від хлібини лишився. Та й посхиляли голови, зніяковівши. Тихо сказали дідусеві:  «До побачення!» й рушили додому.

Як вийшли з лісу, посідали на стежці. І довго мовчали. Вони дивилися на ліс, де з ранньої весни до пізньої осені живе дід Юхим.

Потім хлопці тяжко зітхнули, встали й пішли додому.

(В. Сухомлинський з книги “Квітка сонця”)

P.S. : Бог вклав до серця кожної людини сумління, щоб розрізняла добро і зло. Завданням батьків є допомогти дитині слухатися голосу совісті, який є голосом Божим.

Tags:

Залишити відповідь

*