Дитячі оповідання, Для батьків

Для дітей: Кому ж іти по дрова?

https://www.simyapidpokrovom.lviv.ua/
Діти – наше майбутнє

Край села живе вдова з трьома синами. Два сини вже юнаки, високі, ставні, славні, красиві. А третій – підліток Юрко – маленький, тоненький,  мов очеретина.

Було це взимку. Впав глибокий сніг, дме північний вітер, тріщить мороз. Мати й каже – немовби сама до себе, але так, щоб сини чули:

– Холодно, діти. А топить нічим… Кому ж по дрова йти?

Мовчать старші сини, похнюпили голови, дивляться в землю й нігтями піч колупають.

– Я піду по дрова, мамо, – сказав найменший, Юрко.

– А морозу не боїшся? – питає мати й на старших синів поглядає.

– Ні , не боюсь, – каже та й одягається.

– Ну, що ж, іди , Юрко, – важко зітхнула мати й поцілувала сина.

Пішов Юрко. І в хаті стало так тихо, мов усе живе, що є тільки у світі, прислухається й думає: що ж воно буде? І вітер надворі притих.

Два старших сини підвели голови, подивилися на матір і сказали:

– Ми теж підемо в ліс, мамо.

– Ідіть, – прошепотіла мати. Й полегшено зітхнула.

(В. Сухомлинський з книги “Квітка сонця”)

Tags:

Залишити відповідь

*