Криза сім'ї в Європі (2019)
Новини світу

Криза сім’ї в Європі (2019)

Що відбувається з інституцією сім’ї в Європі?

Сім’я – це маленька клітина соціального організму людства, через яку століттями передавалися матеріальні і духовні цінності, традиції і культура громад і  цілих народів. Після соціальних потрясінь 20 століття, секуляризації і дехристиянізації суспільства, релятивізації моральних цінностей постіндустріальної епохи, пропаганди гендерної ідеології, емансипації жінок і фемінізму, сім’я у Європі сьогодні переживає моральну та інституціональну кризу.

Розумні та свідомі люди знають, що криза родини веде до занепаду нації. Європейці це тепер добре розуміють на власному досвіді. Хоч в багатьох країнах Європи є високе соціальне забезпечення, економічний та науково-освітній розвиток, однак це ще не в силі вирішити кризу сім’ї. Її корені слід шукати в релігійному і моральному занепаді. Європа поступово відійшла від своїх історичних християнських коренів і прийняла ліберальні устрої та атеїстичний світогляд на світ. Особливо це стало явним у Скандинавських країнах, а також в Німеччині, Франції, Іспанії та Бельгії.

Стан сім’ї в Європі. Тенденції 21 століття

Іспанський Інститут Сімейної Політики (Instituto de Política Familiar) в своєму “Рапорті про Еволюція сім’ї в Європі 2018” (Report on the Evolution of the Family in Europe 2018) подає такі дані:

  • За 10 років (2006-2016) число сімей в ЄС-28 збільшилося майже на 17 млн, з 203 млн до 220 млн.
  • Європа перетворюється на “суспільство одиноких”. Європейські сім’ї щоразу більше одинокі: 1 з 3 сімей (35,5%).
  • 7 з 10 сімей не мають дітей.
  • В Німеччині найбільше сімей без дітей: 8 з 10 сімей. В Ірландії найбільше сімей з дітьми – 1 з 2.

Криза сім'ї в Європі (2019)

Дослідження, проведені в останні роки в європейських країнах, констатують три зростаючі тенденції:

1) зростання співжиття без реєстрації шлюбу (життя на «на віру»);

2) зростання кількості розлучень;

3) зростання нетрадиційних “сімей” через узаконення одностатевих шлюбів/партнерств.

Демографічна криза в Європі та міграція

Ще одним показником кризи сім’ї є демографічна ситуація європейських народів. Корінне біле населення європейців вимирає. Нація, де більше домовин, аніж колисок, приречена на загибель.  Коефіцієнт смертності у багатьох країнах Європи переважає над народжуваністю.

Починаючи з 1975 року популяція європейських країн зросла на 60 млн, а за останні 10 років (2007-2017) — на 13,5 млн мешканців. Однак це відбулося завдяки іммігрантам.

Криза сім'ї в Європі (2019)

Згідно статистики Eurostat поширеної в Брюселі на 1 грудня 2018 населення Європейського Союзу становило 512,6 млн жителів; в 2017 році 511,5. За 2017 рік смертність переважала народженість: 5,3 млн смертей – 5,1 млн народжень. Хоч показники народження дітей нижчі за смертність населення Європи не зменшується. Численність населення зростає завдяки масовій міграції.

Коефіцієнт приросту населення  у Європейському Союзі на 2010 рік: природний приріст 1,1%; міграційний 1,8%; загальний 2,8 % (на 1000 осіб). На рівні ЄС загальний коефіцієнт народжуваності за 2018 рік склав 9,9 на 1000 жителів.

Кількість іммігрантів у країнах ЄС, за даними на 2017 рік, становила 38,6 млн осіб, тобто 8% мешканців континенту. У 2006-2017 роках їх збільшилося на 11,2 млн, тобто на 41%, – подає Інститут Сімейної Політики.
Щоб націю самовідтворювалася необхідно досягти мінімального коефіцієнту народжуваності 2,1 дитини на жінку. Це спасаюча цифра для демографічного розвитку нації. Найсвіжіші дані ООН свідчать про те, що лише 113 країн світу досягають цього показника.

Проте через глобалізаційну міграційну політику загальна кількість населення в Європі все ж таки не зменшується. За підрахунками соціологів через 10-15 років деякі держави Європи перетворяться на мусульманські країни із законами шаріату. Чому? Бо сім’ї мігрантів – це багатодітні родини (від 4 і більше дітей).

На даний час в Європейському Союзі втілюється глобалізаційна політика мультикультуралізму. Її ціль перемішати народи, щоб побудувати нове штучне трансгуманне суспільство. Іншими словами відірвати людину від її віри, моральних цінностей, національних та історичних коренів, тобто зруйнувати моральне та історичне ядро нації. Для досягнення своїх цілей світові політики використовують міграцію та гендерну ідеологію.

Дестабілізація сім’ї. Статистика співжиття або вільні відносини

Як показало опитування французького Інституту демографічних досліджень, найбільше число співжиття зафіксовано в північній частині країни. У всіх країнах північної Європи – Швеції, Данії, Фінляндії – співжиття стає все більш поширеною формою сім’ї. У південній і східній Європі –  ще є сильний християнський вплив на суспільство і більш консервативний менталітет, і тому поки що домінує традиційна форма сім’ї.

  • Нині в Європі 4 із 10 дітей народжуються поза шлюбами.
  • Від 1990 до 2015 року кількість нешлюбних народин зросла з 18,05% до 42,5% і склала на 2015 рік понад 2,15 млн.
  • Також у ЄС відзначено велику різницю у віці молодят. За статистикою, чоловіки найпізніше укладають шлюб у Швеції та Іспанії (відповідно, 36,2 року та 34,9 року), а найраніше — у Литві та Польщі (28,9 і 29,3). Найпізніше виходять заміж шведки (33,6 року) та іспанки (32,7 року), а найраніше — румунки (26,8) і польки (26,9).

Статистика розлучень

З іншого боку, велика кількість нереєстрованих відносин значно знижує частку розлучень – люди сходяться і розходяться без відома держави.

Європейський Інститут сімейної політики подає такі дані:

  • в Європі кожні 30 секунд розпадається сім’я – щороку понад 1 мільйон.
  • середня тривалість шлюбу в Європі – 13,9 років.
  • найдовший показник стабільності сім’ї є в Італії – цілих 17 років.
  • тривалість шлюбу в Франції – 12,3 років. Середній вік розлучення французів – 45 років для чоловіків, а 43,5 років для жінок.

Іспанський Інститут  Сімейної Політики в своїх дослідженнях  стану сімї в Європі подає такі дані:

  • У 1980-2015 роках у Європі відбулося понад 30,8 млн розлучень. Найбільше кількість розлучень зросла в Іспанії, Італії, Німеччині — і, хоч як дивно, у Польщі. Крім того, дедалі частіше розлучаються молоді подружжя.
  • За даними з 2015 року, кожна 7 пара вирішує розлучитися менше ніж після 5 років подружнього зв’язку, а чверть подружжів, які розпадаються, це зв’язки тривалістю 5-9 років.
  • Як наголошують автори рапорту, в 1975 році в Європі розпадалося 1 з 8 подружжів, а в 2015 – 1 з 3.
  • Найбільше розлучень у Португалії (72%), Люксембургу (66%) та Бельгії (61%), а найменше на Мальті (12%), в Ірландії (15%) та Румунії (25%).  
  • У Європі кількість подружжів щороку зменшується: з 3,48 млн на 1975 до менше 2,2 млн у 2015-му. Це означає, що у 1975 році в Європі щодня укладали близько 9,5 тис. шлюбів, а в 2015 їх зареєстровано заледве 6 тис. на день. Причому це відбувається попри зростання населення континенту на майже 60 млн за ці десятиліття.
  • У Європі нотується понад 2,59 тис. судових рішень про розлучення щодня. Це визнано першою причиною браку стабільності сім’ї.
  • Показник подружжів, укладених на 1000 мешканців, зменшився з 7,7 у 1975 році до 4,2 у 2015-му.

Статистика: співвідношення діти і матері

За статистикою іспанського Інституту Сімейної Політики :

  • в 1975 року щогодини народжувалося 760 дітей, а 2016 — уже тільки 587. За чотири десятиліття кількість народжень у Європі зменшилася з 6,65 млн до 5,14 — півтора мільйони життів бракує.
  • У 2015 році світовий показник народжуваності становив 2,5 дитини на жінку, натомість у Європі — заледве 1,6.
  • Зростає також середній вік матерів. У 1980 році жінки народжували першу дитину, маючи середній вік 27,1 року, а на 2016 рік цей показник зріс до 30,6 року життя. Найпізніше на народження дітей зважуються ірландки (32,1) та іспанки (32 роки).

Отож реальність така – дітей менше, а вік матерів старший.

Статистика абортів

Як повідомляє іспанський Інститут Сімейної Політики:

  • У європейський країнах кожні 30 секунд виконують зареєстрований аборт. Це означає, що за годину їх виконують 116, а щодня — близько 2,8 тисячі.
  • Найбільше абортів було виконано за 2015 рік у Франції (понад 216 тисяч), за нею слідують Велика Британія (197,9 тис.) і Німеччина (99,2 тис.).
  • Найменше абортів було зроблено у Польщі (1040), Хорватії (3002) та Словенії (3682).
  • За даними рапорту, в 2015 році одна вагітність на шість закінчувалася абортом. Із понад 6,12 млн вагітностей аборти були виконані у понад 1,02 млн випадків. У Польщі цей показник становить 1:350. У Болгарії аборти зробила майже третина вагітних (29,5%), у Румунії — 26,4%, в Естонії — 26 абортів на 100 вагітностей.
  • За загальним підрахунками, від 1980 до 2015 року в країнах ЄС зроблено 52,2 млн абортів. «Це відповідає втраті населення Австрії, Болгарії, Данії, Фінляндії, Словаччини, Ірландії, Хорватії, Литви, Словенії, Латвії, Естонії, Кипру, Люксембурга і Мальти», — пишуть автори рапорту.
  • За останні 35 років аборти стали однією з головних причин смертності.
Підліткові аборти

Також автори Рапорту звертають окрему увагу на аборти серед підлітків:

  • У 2015 році в середньому 102 з 300 абортів на день (тобто близько 11% всіх абортів по ЄС) було виконано у випадках, коли матерями були підлітки.
  • Найбільше (понад 28,1 тис.) їх зроблено у Великій Британії, Франції (понад 24 тис.) та Іспанії (понад 10 тис.).
  • Співвідношення абортів і народжень найпроблемніше виглядає в Болгарії, де показник становить 0,42 (тобто на 10 народжень — в середньому більше 4 абортів). Найкращий цей показник у Польщі та Хорватії, де він був близький до нуля.

Одностатеві шлюби – це дорога до морального і фізичного геноциду нації

Прямим ударом по інституту сім’ї є легалізація одностатевих шлюбів. Нідерланди стали першою країною у світі, яка в 2001 році, легалізувала одностатеві шлюби. За нею, мов лавина, послідували інші європейські країни, які узаконили нетрадиційні форми “сім’ї” гомосексуалістів та лезбіянок з правом всиновлювати дітей. Ці тенденції мають свої коріння в сексуальній революції 60-70-х років, яка дала поштовх до пропаганди так званої гендерної ідеології.

На сьогоднішній день одностатеві шлюби або цивільні партнерства є прийняті урядами таких європейських держав як Нідерланди, Німеччина, Франція, Бельгія, Ірландія, Швеція, Данія, Ісландія, Гренландія, Норвегія, Фінляндія, Великобританія, Іспанія, Португалія, Люксембург, Чехія, Словенія,  Швейцарія, Австрія, Ліхтенштейн.

Румунія, Польща, Словаччина, Болгарія, Угорщина, Хорватія, Литва та Латвія не надають юридичного захисту одностатевим парам.

Tags:

Залишити відповідь

*