Глобалізація, Ісламізація, Новини

Роберто де Маттео: Від міграційної інвазії до громадянської війни

Роберто де Маттео: Від міграційної інвазії до громадянської війни«Навіть, у найбільших скептиків, починають відкриватися очі», – саме так розпочинає свої роздуми італійський католицький історик Роберто де Маттео. Він продовжує: «Існує організований план для дестабілізації Європи за посередництвом міграційної інвазії. Цей проект існує вже давно…»

Він стверджує, що люди, які сьогодні масово приходять до Європи, не є емігрантами, які повинні будуть інтегруватися до європейської цивілізації, але навпаки, Європа буде дезінтегруватися і регенеруватися в наслідок впливу етнічної групи, яка її окупує…

Згідно де Маттео, ще раніше «був створений план, який існує і до сьогодні, щоб знищити національні країни та їхні християнські коріння, і це не для утворення якоїсь т.зв. «суперкраїни», але для появи «недержави» страшної і порожньої, в якій все, що здавалося б на вигляд, правдою, добром і справедливістю провалиться у прірву хаосу…».

«Минають роки і утопія хаосу перемінюється в нічну чуму, яку тепер переживаємо. Проект розпаду Європи, який описують автори Альберто Кароза і Гвідо Вігнеллі у документальній науковій статті під назвою «Тиха інвазія. Іміграціонізм: джерело або змова», тепер став епохальним явищем. Якщо появиться хтось, хто виступить проти цього проекту, одразу є таврований як «пророк зіпсуття». Сьогодні нам говорять, що йдеться про, нібито, нестримний процес, яким потрібно тільки керувати і, що його неможливо зупинити. Те саме говорилося в 70-80-х роках минулого століття про комунізм, аж поки не впала Берлінська стіна і не виявилося, що в історії не буває нічого безповоротного, окрім сліпоти «корисних» ідіотів. До них з точністю можна зарахувати міських голів Нью-Йорку, Парижа і Лондона – Білла де Блазіо, Анн Ідальго і Садіка Хана, які 20 вересня 2016 року з нагоди загального з’їзду ООН видали проголошення для газети «Нью Йорк Таймс» під назвою: «Наші іммігранти, наша сила (Our immigrants, our strength).» В цьому проголошенні вони звертаються до компетентних осіб, щоб ті прийняли «рішучі заходи для гарантування допомоги і безпечного притулку біженцям з конфліктних зон та емігрантам, які тікають від бідності».

Однак, ті сотні тисяч іммігрантів, які приходять на узбережжя Європи, насправді, не втікають ні від конфліктів, ані від бідності. Це молоді хлопці з ідеальним станом здоров’я, міцної статури, без будь-яких ознак недоїдання або поранень, так, як це звичайно буває в тих людей, які живуть у військових зонах на територіях, де панує голод. Відомо, що 26 вересня 2016 року в Європарламенті координатор по боротьбі з тероризмом в ЄС, Жиль де Керкхове, заявив, що серед іммігрантів знаходиться величезна кількість інфільтрованих бойовиків Ісламської держави (ISIS).

Навіть, якщо б тих терористів була меншість, все ж таки, ті люди, які потрапляють на територію Європи, є носіями іншої культури, повністю протилежної до нашої християнської і західної. Ці емігранти не хочуть в Європі інтегруватися, вони прагнуть над нею домінувати. якщо не зброєю, то за посередництвом лона своїх і наших жінок. Там, де оселяться ці ісламські молодики, по них залишаються вагітними європейські жінки, а таким чином утворюються нові, змішані сім’ї, підпорядковані Корану. За короткий час ці нові сім’ї вимагатимуть у держави аби їм поставили мечеті та забезпечили соціальні виплати. Це все розвивається за підтримки міських голів, префектур і, на превеликий жаль, католицьких парафій.

Реакція людей є невідворотною в країнах з високою мірою міграції, таких як Франція та Німеччина, де вже все «кипить». «Ми на порозі громадянської війни», – сказав перед парламентською комісією Патрік Кальвар, керівник генерального управління внутрішньої безпеки Франції (DGSI),. Про це писала відома французька газета Le Figaro, ще 22 червня 2016 року. Німецька влада, в свою чергу, випрацювала «план громадянської оборони», який містить 69 сторінок, де закликає людей, щоб забезпечили себе запасами їжі і води, та «приготувалися належним чином на випадок, якщо постане ситуація, яка би могла загрожувати нашому існуванню.» (газета Reuters, 21 серпня 2016 року)

Хто є відповідальним за цю ситуацію? Їх потрібно шукати на багатьох рівнях. Природнім є те, що маємо правління посткомуністичного класу, яке взяло «вудила» європейської політики у свої руки; потім є інтелектуали, які випрацювали здеформовані теорії у сфері фізики, біології, соціології, політики; потім є конкретні лобі, масони, фінансові сили, які в одному випадку діють в тіні, в іншому – явно і публічно. Одну з таких основних ролей у цих питаннях відіграє фінансист Джордж Сорос і його міжнародний фонд «Open society» (Відкрите суспільство). Після того, як хакери оприлюднили більше, ніж 2.500 емейлів з його приватного спілкування, то стало відомим те, що Сорос надає фінансові «ін’єкції» для підривної діяльності в усіх сферах людського життя. Чи то ними є поточні справи ЛГБТ, чи вбивства ненароджених дітей (аборти), чи певні політичні і не політичні рухи, які пропагують еміграцію. На основі цих документів журналістка Елізабет Йорео в багатьох своїх статтях доводить про існування прямої чи непрямої фінансової підтримки Соросом папи Франциска і деяких його близьких співпрацівників, наприклад, таких як кардинал Оскар Андрес Родрігес Марадьяга і монсеньйор Марчело Санчес Сорондо. Можна чітко побачити, що між Соросом і папою Франциском з’являється об’єктивна стратегічна збіжність. Політика прийняття емігрантів представляється, як «релігія мостів» на противагу «релігії бар’єрів». Вона стала ніби, якимось лейтмотивом понтифікату Франциска Бергольйо, навіть, дехто почав ставити запитання, чи часом його обрання не було наперед вигідним саме для створення міграційної інвазії з «моральним фоном», на який потім легко можна було би опертися.

Істиною, однак, залишається те, що сьогоднішній безлад в Церкві і суспільстві, крокують разом нога в ногу. Політичний хаос готує громадянську війну, а релігійний безлад відкриває дорогу схизмам, які в свою чергу теж провадять до громадянсько-релігійних війн. Святий Дух, якого кардинали на конклаві не завжди слухають, не перестає діяти, Він і сьогодні оживляє розуміння правдивої віри (sensus fidei) в тих (ред.: правовірних католиків), які стоять проти деструктивних проектів в Церкві і суспільстві. Боже Провидіння їх не залишить», – завершує свою статтю Роберто де Маттео.

Tags:

Залишити відповідь

*