Новини світу, Статті, Ювенальна юстиція, Ювенальна юстиція

Розповідь латвійки про норвезьку Barnevern

Розповідь латвійки про норвезьку BarnevernГромадянка Латвії Юлія кілька років прожила в Норвегії, але нещодавно залишила престижну роботу і, разом з чоловіком назавжди повернулася на батьківщину. Сім’я боїться, що в Норвегії у них без будь-якої причини відберуть дитину.

У Норвегію Юля поїхала три з половиною роки тому на навчання в магістратурі. Потім вона і її чоловік (обоє жителі Риги), знайшли в Норвегії високооплачувану роботу, зняли хороше житло в престижному районі. Тут їх усе влаштовувало . Багато чого змінилося півтора роки тому, коли в сім’ї народився синочок. Як і всім молодим батькам  доводилося відвідувати дитячі поліклініки, гуляти на дитячих майданчиках, водити дитину в садок. І скрізь Юля бачила інформацію, яка змушувала її відчувати небезпеку і бути насторожі.

«Я зрозуміла, що в Норвегії дітей налаштовують проти їх батьків, — розповідає Юлія. — Практично в усіх установах висять величезні плакати: «Якщо вам не подобається, що роблять ваші сусіди зі своєю дитиною — телефонуйте XXXX».

Як у молодої мами, у мене з’явився час на те, щоб дивитися телевізор і слухати радіо. Я  помітила, що по радіо і ТБ регулярно закликають людей скаржитися на тих, хто, на їх думку, поводиться з дитиною неправильно. У журналах регулярно друкувалися історії, які, я впевнена, латвійцям видаватимуться шокуючими. Наприклад, дитину відібрали у мами тільки за те, що IQ мами був нижче норми.
Я вже не кажу про те, що часто дітей забирали через «дзвіночки» від сусідів, які чули плач. І ніхто особливо не розбирався, чому ці діти плакали. Їх забирали і все. А далі батьки вже через суд повинні були пояснити причину плачу дитини і привести докази того, що вони — хороші батьки, а їх дитина плакала просто так. Складалося таке враження, що норвежці не знають, що діти можуть плакати тому, що вередують, що у них щось болить, поганий настрій і чи т.п.» 

Юлія розповідає, що іноземцям взагалі важко передбачити причини, через які норвезька організація Барневарн (Barnevern — місцева система захисту дітей) може звинуватити батьків в недостатньому піклуванні про дитину.

Наприклад, Барневарн зацікавилася її колегою (родом з Росії) тільки тому, що жінка дозволила своїй 8-річній дочці кілька днів не відвідувати школу через нездужання. А довідки від лікаря, яка підтверджує погане самопочуття дівчинки, мама надати не могла. Все! Школа тут же повідомила факт пропуску двох шкільних днів Барневарн і її співробітники почали розслідування.

«Моя колега зрозуміла: все йде до того, що у неї відберуть дитину, — розповідає Юлія. — Пару днів її донька переховувалася у нас, а потім колега відвезла дівчинку до своїх родичів у Росію. Сама вона повернулася до Норвегії, щоб завершити свої справи і, не зважаючи на престижну і добре оплачувану роботу, вирішила остаточно виїхати з Норвегії.»

Інший колега Юлії — виходець з Польщі, теж відвіз свою сім’ю на батьківщину. Причина — випадок, який стався з його другом. Одного дня він прийшов в садок за своїм сином, але дитини в саду не було. Вихователі сказали, що вдень до них приїхали працівники Барневарн і забрали малюка. Коли з’ясувалася причина, всі були в шоковані: сусіди по будинку зателефонували в Барневарн і сказали, що з дитиною погано поводяться. Не було ніяких перевірок чи візитів додому. Дзвінок був підставою для того, щоб малюка вилучили з сім’ї.

«Шведські і норвезькі правила про те, з яких причин можна забирати дітей, збігаються, — розповідає Юля. — Ось декілька причин:

1) комусь не подобається, як ви спілкуєтеся зі своєю дитиною;

2) ви свою дитину годуєте неправильно, тобто даєте йому або занадто багато їжі, або занадто мало їжі, або даєте йому не ту їжу, яку треба давати дітям;

3) ваша дитина має мало іграшок;

4) у вашої дитини немає речей, які є у ровесників;

5) ви зобов’язали дитину мити за собою посуд або виносити сміття.

Це вважається емоційним насильством. У мене в Норвегії були сусіди-литовці. Вони боялися попросити свого 14-річного сина щось робити по дому. Боялися, що у хвилини конфлікту він може подзвонити в службу довіри і розповісти, що його примушують працювати. У Норвегії дітей весь час закликають «капати» на своїх батьків. Ледь що — не терпіти, а скаржитися. Моя колега — мама двох дівчаток, була неприємно здивована, коли її старша донька, після переїзду  до Норвегії, раптом заявила, що якщо та шльопне її по попі, то вона відразу ж розповість про це Барневарн.
У Норвегії батьки не мають права навіть на найменше фізичне покарання для своєї дитини. Пам’ятаю, як я перелякалася, коли мій малюк впав і у нього з’явився синець. Нам треба було йти до лікаря на щеплення, і я дуже боялася, що лікар може вирішити, що це я поставила дитині синяк, подзвонити в Барневарн і в результаті я залишуся без сина.»

Юлія розповіла, що найчастіше Барневарн забирає дітей в іноземців. Спочатку їх відправляють у дитячі будинки, а потім у прийомні сім’ї. Перед тим, як віддати дитину в чужу сім’ю, відбувається суд.
Проте не Барневарн повинна довести, що з дитиною звертаються погано, а самі батьки мають надати  докази того, що дитині в сім’ї добре. На це може піти немало часу і коштів, буває, безрезультатно. Прийомній сім’ї дуже вигідно виховувати чужу дитину. За це платять близько 5000 євро на місяць. Багато норвежців протестують проти дій Барневарн. Вони навіть виходять з плакатами на вулицю і влаштовують інші акції протесту.

«По радіо часто йдуть передачі про роботу Барневарн, — розповідає Юля. — Пам’ятаю, як я здивувалася, дізнавшись, що якщо дитина проти того, щоб його батьки переїжджали в інше місто Норвегії (не важливо, через які обставини), то батьки не мають на це права. А якщо все ж таки зважаться на переїзд, то ризикують втратити дитину. Або ось наступний приклад. Школярам аж до 8-го класу не ставлять позначок. Тому що погана відмітка може їх засмутити. Як то кажуть, без коментарів…

Відібраних дітей дуже часто віддають в сім’ї геїв і лесбіянок. Боляче дивитися на фотографії щасливих «сімей», де дві мами цілують «новопридбаного» сина, який раніше жив у своєї рідної мами і рідного тата… Тепер ви розумієте, чому наша сім’я вирішила покинути в Норвегії житло, добре оплачувану роботу і повернутися до Риги! Я просто злякалася, що одного разу, прийшовши з роботи за своїм сином в садок, я його там не виявлю. Вихователь мені повідомить, що його забрала служба захисту дітей… Нехай у Латвії у нас немає таких умов, як у Норвегії, зате тут таке не станеться. Поки що…»

Свою розповідь Юлія підкріпила інформацією з норвезької преси, в тому числі і з адвокатського вісника — видання, в якому юристи пишуть для юристів.

·         65000 дітей: стільки Англія відібрала у іноземців

·         Те, що зараз відбувається в деяких країнах Євросоюзу, не вкладається ні в які рамки, — прокоментувала ситуацію Тетяна Жданок, депутат Європарламенту, яка не раз піднімала тему, пов’язану зі страхами латвійців, які виховують дітей за кордоном.

·         В Англії статистика показала, що за останні п’ять років приблизно 65 000 дітей було відібрано в іноземців. Іноземні суди завжди стають на бік своїх жителів. Мій колега з латвійського комітету з прав людини займався справою одного шестирічного хлопчика. Батько — виходець з України — після розлучення виховує його самостійно. Так от. В Англії, де все і сталося, хлопчик разом зі своїм ровесником — сусідом-англійцем, бавився лінзою. Виникла невелика пожежа. Пожежники, дізнавшись в чому суть, повідомили владі. Підсумок — хлопчика-англійця залишили у батьків, а його однолітка-українця забрали у тата. Останній звернувся до нас. Ми рік домагалися, щоб дитину віддали батькові і нарешті, цього добилися! Зараз ми працюємо над створенням інтернет-порталу, на якому буде розміщена вся необхідна інформація про норми тієї країни, в яку їде співвітчизник. Маються на увазі ті норми, які стосуються дітей. Попередимо людей про небезпеку, наведемо приклади, розповімо історії і пояснимо, як треба чинити, якщо біда сталася і дитину відібрали.

·         Спочатку створюється чиновницька машина, яка працює з об’єктивних причин. Але потім вона починає працювати сама на себе. Звісно, що існують неблагополучні сім’ї, в яких ображають дітей, означає, що дітям треба десь перебувати, поки йде розгляд. Але не повинно бути такої системи, коли фінансування дитячих будинків і прийомних сімей стимулює забирати дітей від цілком осудних і дбайливих батьків. А саме така система зараз склалася в багатьох країнах. Найважча ситуація з цим залишається в Англії…

·         З 1989 року Європа визнала неприпустимим насильство над дітьми. І з тих пір права дітей вважаються найвищими правами, вище прав ув’язнених, прав жінок, будь-яких прав.

·         З дитячих садів, з поліклінік, або сусіди часто пишуть скарги… мовляв, «за стіною весь час чути лайку і плаче дитина». Щоправда, в 80% випадків сусідських скарг проблема зовсім не в дитині, а в сусідських відносинах.

·         До семи років не можна залишати без нагляду ні на хвилину. Такий закон. Ніяких «тільки в магазин збігати» або «вийти покурити». До семи років дитина повинна бути весь час під наглядом. Причому, якщо за ним доглядає сестра або брат, то вони повинні бути старші 13 років.

·         Якщо ми переконуємося, що дитину не били і його вилучення відбувається з якоїсь іншої причини, то на перший раз його вилучаємо тільки на 15 днів. За цей термін батьки можуть усвідомити свої помилки і виправити їх. Але якщо, наприклад, ми бачимо, що батьки і не з’являються в кризовому центрі, де міститься їхня дитина, і навіть не цікавляться, де вона, то, звичайно, термін може бути збільшений. Рішення прийме не один інспектор, а троє. Будуть розглянуті всі фактори — наприклад, характеристики батьків від дитячого лікаря, з дитячого саду, стан дитини — виснажений чи ні, розвинений чи ні і т. д. Якщо ж сім’я нормальна, а подія — наслідок батьківської помилки, ми повертаємо дитини в сім’ю.

·         Ірина Бергсет живе в Осло, але має російське громадянство. Її старший син від першого шлюбу, 14-річний Олександр Фролов, має російське громадянство, у молодшого, чотирирічного Бьорна Мікаеля, громадянство тільки норвезьке. У 2010 році обидва хлопчика були передані норвезькими органами опіки в прийомні сім’ї після того, як Ірина звинуватила колишнього чоловіка в сексуальних домаганнях до пасинка. У 2011 році Ірина зі старшим сином втікла з Норвегії, була затримана в Польщі, після міжнародних розглядів вони повернулися до Росії.»

Залишити відповідь

*