У Бозі я знайшла силу подолати подружню кризу
Подружнє життя

У Бозі я знайшла силу подолати подружню кризу

Моя сестра навернулася рік після одруження. Чоловік і всі його рідні – атеїсти, і тому їй було дуже тяжко жити далеко від дому, в оточенні невіруючих, без контакту з братами і сестрами в Христі. Я лише деколи бачилася з нею. Відчувала потребу молитися, знала про її необхідність, але була нездатною включити її до свого дня. Вона цілком пристосувалася життєвому ритму свого чоловіка. Назовні виглядали як щаслива родина, але це було щастя без Бога, поверхневе, не довготривале.

Час від часу усвідомлювала порожнечу в душі, прагнула змін, але проторений стереотип швидко вертав її на стару дорогу. Не знала як практично змінити ситуацію, я їй порадила взяти хоча б на місяць молитовну сторожу, але з усвідомленням, що це її сторожа перед Божим обличчям, від якої залежить спасіння не тільки її душі, але і інших. Віднеслася до молитви дійсно серйозно, але мусіла подолати ряд перешкод: передовсім, відвоювати свій новий молитовний режим.

Додало їй відваги, коли бачила як чоловік тратить час на своє хоббі. А вона буде соромитися в його присутності стати на коліна і молитися? Почала молитися з 20.00 до 21.00, а згодом – ще одну годину, вранці з 4.30 до 5.30. Починала і закінчувала день молитвою. Бачила в повсякденних дрібничках як Господь провадить.

Тепер, коли зустріну її, то аж радісно глянути та й сама казала: ”Аж тепер усвідомлюю марність минулого життя: ніколи би не проміняла годину молитви на годину біля телевізора. В Бозі я знайшла силу подолати подружню кризу. Тепер дивлюся на речі з перспективи вічності”.

Іванна (40 років), 2007

Залишити відповідь

*