Статті, Ювенальна юстиція

Ювенальна реформа в Україні

З 2010 року в Україні реалізується проект «Реформування системи кримінальної юстЮвенальна реформа в Україніиції щодо неповнолітніх в Україні» під керівництвом канадської громадянки Т. Сенфорд Аммар. Офіційно реалізація проекту спрямована на зменшення дитячої злочинності. Чи є канадський досвід настільки хорошим, а реформи тим в чому хочуть нас переконати.

Підміна понять

Здійснюваний в Україні пані Сенфорд проект носить назву «Реформування системи кримінальної юстиції щодо неповнолітніх». В англомовному варіанті на сайті проекту він найменований інакше – « The Juvenile Justice Reform Project in Ukraine », а саме – «Реформа ювенальної юстиції в Україні ».

Зміст поняття «ювенальна юстиція» ширше, ніж «система кримінальної юстиції». На початку (2010р.) переклад назви проекту говорив про реформи саме ювенальної юстиції. Надалі провайдери реформ відмовилися від вживання терміну «ювенальна юстиція» для позначення кримінальної юстиції, хоча де – факто наполягають саме на вживанні поняття «ювенальна юстиція».

Згадана термінологічна чехарда свідчить не тільки про явну слабкість реформаторів в галузі науково – методичного та логіко – правового обгрунтування необхідності проведення таких реформ, а й говорить про явне небажання відкритого обговорення «протизаконних аспектів» діяльності, що проводиться ними.

Ігри зі статистикою

В Україні щороку порушують закон близько 22 тис. дітей до 18 років. А от згідно даннях Канадського центру судової статистики у 2011 році в Канаді порушили закон 135600 дітей при тому, що населення Канади складає 33 млн. чол.. У нас кількість переданих до судів кримінальних справ стосовно підлітків знижувалося в період з 2005 – 2010 р.р. з 15299 до 9999. Відповідно скорочувалася і кількість повторних злочинів з 1971 (2005р) до 921 (2010р). За грати потрапляє менше 10 % засуджених підлітків (у 2010 році – 929 чоловік з 10882 засуджених). У колоніях перебувало 1432 вихованця.

У Канаді в 2011 році лише 43% малолітніх злочинців було пред’явлено звинувачення, решта порушників «перевиховувалися» за альтернативними методиками. Під наглядом поліції або на випробувальному терміні перебували 13300 молодих людей. Під вартою перебували 1500 підлітків, з них трохи більше половини (54% ) містилися в слідчих ізоляторах, очікуючи суду, а інші відбували покарання у вигляді арешту. Терміни ув’язнення для молодих злочинців у Канаді невеликі – 41% заарештованих засуджені до одного місяця ув’язнення і менше, а ще 49 % засуджених відбувають від одного до шести місяців арешту. Публічно обговорюючи причини дитячої злочинності пані Сенфорд категорично заперечує істотний вплив факторів бідності і неповних сімей. При цьому вона стверджує: « Ми в Канаді вивчили цю проблему! ». Але вивчити проблему не означає її вирішити. Канадська статистика говорить про те, що відсоток індіанців у молодіжному кримінально – виправній системі високий і становить 24 % для юнаків і 34 % для дівчат при загальній їх частці серед молоді Канади. У чому ж тоді позитивний підсумок канадських реформ, якщо вони не можуть впорається з «вивченою» і зрозумілою для всіх проблемою? Порівняння рівня підліткової злочинності що «відреформована» в Канаді та реальний стан в Україні вражає. Тому ставить резонне питання про доцільність проведення реформ за канадською моделлю.

Хто ви, пані Сенфорд ?

Нісенітниця із статистичними даними, жонглювання з юридичними поняттями змушують звернути увагу на особистість керівника українсько – канадського проекту. Пані Сенфорд є бакалавром теології і мов, а також магістром «російського регіонознавства » (Університет Карлтон ). У 1998 році вона захистила дисертацію «Створення кримінальної Росії», проаналізувавши зміст радянських і російських газет «Известия» і « Московские новости » за період з 1985 по 1996р. Більшу частину своєї кар’єри пані Сенфорд управляла коштами міжнародних донорів, реалізуючи проекти «технічної допомоги» в інших країнах. Оприлюднені пані Сенфорд реформи здійснювалися в самих різних сферах – від економічної до судової. Особливо заслуговують на увагу її участь у проектах Канадської служби безпеки і розвідки. Пані Сенфорд деякий час проживала в Тунісі і через мережу Інтернет взяла участь у подіях «Жасминової революції» (січень 2011 року). Через її сторінку в Facebook ” Туніські заворушення” англомовна публіка отримувала інсайдерську інформацію про події в Тунісі. Не применшуємо заслуг пані Сенфорд у справі боротьби за торжество «демократії», але ставимо під сумнів її компетентність у сфері дитячої кримінології. За родом своєї діяльності пані Сенфорд є скоріше міжнародним менеджером, і асоціювати її з національним чиновником Канади немає жодних підстав.

Масштаби та сенс реформи

Для досягнення цілей реформи передбачається створити єдину систему міліції, шкіл та органів соціальної опіки. Кількість школярів України у 2012/2013 навчальному році склала 4222000 чол., а шкіл – 19700. Частка молодих порушників (22 тис.чол) до загальної кількості школярів становить приблизно 0,5 % , а частка реально тих, що потрапили в виправні заклади і того менше – 0,02 %. Кількість малолітніх рецидивістів у місцях ув’язнення України трохи перевищує 800 осіб. Звертає увагу на невідповідність запланованого масштабу змін до існуючого масштабу задекларованої проблеми дитячої злочинності. Завдяки нескладному порівнянні цифр, можна стверджувати, що кількість чиновників, що втягуються в створення «цілісної системи» буде значно перевершувати кількість самих малолітніх в’язнів. Не може не викликати здивування методологічна вузькість реформаторів – адже боротися з дитячою злочинністю передбачається переважно шляхом нарощування чиновницького апарату. Це означає боротися з наслідками, а не з джерелами дитячої злочинності.

Спонсори і провайдери

Наша державна система знаходиться під невсипущим контролем і впливом міжнародних структур. Дитячий фонд ООН (ЮНІСЕФ) щорічно виділяє кошти для проведення реформ України в області підліткової юстиції. У період з 2006 по 2010 роки ЮНІСЕФ профінансував реформи України в сумі близько півмільйона доларів. Кошти надходили в основному від Шведського агентства міжнародного розвитку та Національного комітету ЮНІСЕФ Великобританії. Починаючи з 2010 року по 2014 рік для реалізації обговорюваного нами україно – канадського проекту виділено 6 661 799 дол. Замовником реформи є Канадське агентство міжнародного розвитку. Ця урядова установа, підпорядкована Міністерству закордонних справ, торгівлі та розвитку Канади. Основним завданням Агентства є управління допомогою країнам, що розвиваються. Починаючи з 2004 р. агентство реалізує 36 проектів у різноманітних сферах суспільного життя України на загальну суму понад 150 млн. дол. На кошти Агентства проект реформи молодіжної юстиції реалізується приватною компанією « Агрітім Канада Консалтинг Лтд » ( Г.Калгарі Канада ). У цій фірмі пані Сенфорд є навіть не першою особою, а керівником проекту. Спочатку «Агрітім » (Agriteam) займалася аграрними питаннями, про що красномовно свідчить її назва, яка може бути перекладена як «Сельхозкоманда», але потім розширила сферу діяльності. В даний час спеціалізацією «Агрітім Канада» є управління проектами реформ в «країнах, що розвиваються і перехідних країнах – партнерах ».

Чи Україна має суверенітет?

Пані Сенфорд дозволяє говорити собі про українську систему юстиції, як про об’єкт свого впливу. І це не дивно, адже наявність у неї таких можливостей відкрито демонструють вищі чиновники України. Так, уповноважений Президента України з прав дитини Юрій Павленко на зустрічах з пані Сенфорд повідомляє (або звітує ?) про проведену роботу щодо зміни законодавства у сфері дитинства! Більше того, пані Сенфорд в грудні 2012 року від імені «Агрітім Канада Консалтинг Лтд» підписує угоду про партнерство з Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ та Верховним судом України, демонструючи підлеглий статус української сторони. З боку України угоди підписують вищі посадові особи судової влади, а з боку Канади – менеджер проекту, представник (не керівник) приватної компанії. Присутність на підписанні угоди посла Канади швидше було покликане щоб пом’якшити кричущий статусний дисбаланс сторін. Закон «Про судоустрій і статус суддів» прямо забороняє вплив сторонніх осіб на правосуддя. Але як можна охарактеризувати укладання договорів між приватною фірмою та українськими судами, щодо реформування судочинства? Судячи з усього, канадські консультанти не вважають себе сторонніми в коридорах української влади. Одним із пріоритетів Міністерства закордонних справ, торгівлі та розвитку Канади офіційно визначено «забезпечення майбутнього молоді» в країнах, що розвиваються, яке передбачає «зміцнення і виконання програм» у сфері захисту прав молоді, навчальних і виховних процесах. Зрозуміло, що Україна для Канади є «країною, що розвивається», а відповідно, питання українського дитинства є сферою інтересів згаданого іноземного органу влади. Питання тільки, на якій підставі?

З доступних джерелах відсутня інформація про те, хто і яким чином приймає рішення про надання Україні масштабної «допомоги в реформах».

Чи здатні ми самостійно дбати про своє майбутнє або подібні тубільцям – остров’янам, що в змозі тільки інфантильно сподіватися на дармову допомогу заокеанських друзів, схожу на сир у мишоловці?

Вважаємо, що сьогодні саме час поставити це питання і дати на нього чітку відповідь.

Іван Комаров

Віктор Гамаюн

http://rodkom.org/2013/4321.html

Залишити відповідь

*