Погляд церкви, Потерпілі, Статті, Ювенальна юстиція

Ювенальна юстиція — узаконене руйнування інституту сімейного виховання дітей

Ювенальна юстиція — узаконене руйнування інституту сімейного виховання дітейЮвенальна система — це рекомендації, у яких пропонується на базі комісій по справах неповнолітніх створити систему контролю над сім’єю, відповідальну за виконання Конвенції ООН про права дитини.

Контроль за ситуацією у сім’ях намагаються передати якимсь недержавним організаціям, що існують на кошти західних грантів.

Зараз у ряді країн Європи поступово вводять обов’язкове сексуальне виховання. Його суть зводиться до того, що не існує ніякої норми, що гомосексуалізм — це один з варіантів людського вибору. Тобто, все це ті речі, які наносять прямий удар по демографії та моралі. І ювенальна юстиція це лише один з моментів із загального комплексу таких “революційних” потрясінь для загальнолюдської моралі. Ювенальна юстиція — це не лише спеціалізований суд для розгляду карних справ неповнолітніх, але і ціла армія чиновників, яка буде смоктати величезні кошти з бюджету країни.

Права дитини називаються пріоритетними перед правами батьків. При цьому ювенальна юстиція  декларує, що оскільки дитина є неповнолітньою, то вона не може повноцінно захистити свої права, а значить державний орган ювенальної юстиції  краще може це зробити. Цю концепцію представники іноземних недержавних організацій намагаються впровадити в українську законодавчу практику вже не один рік, в той час, як на даний момент діє практика, яка опирається на пріоритет прав сім’ї.

Права людини існують у єдиному вигляді. Тобто людині від народження дані певні права. Причому потрібно розуміти, що права у дитини та права у дорослого — цілком різні. Адже батьки повинні якось оберігати дитину від небезпек зовнішнього світу. Ніхто явно не дозволить дитині гратися з електроприладами, не дасть якусь розтліваючу інформацію. Нормальні батьки будуть намагатися огородити свою дитину, щонайменше, від порнопродукції. Все це накладає певні обмеження прав дитини для її ж блага, щоб їй не нашкодити. І зараз батькам фактично заважають реалізовувати своє право на виховання дитини.

Ювенальна система не дала ефекту ніде у світі, у жодній країні. Ніде вона не призвела ні до зниження молодіжної злочинності, ні до зниження насилля супроти дітей. Навпаки, молодіжна злочинність у всіх країнах з ювенальною юстицією росте у рази швидше дорослої злочинності. Варто згадати колиску цієї ювенальної системи — Францію та молодіжні погроми із спаленими магазинами та авто.

За кордоном злочинні угруповання дорослих охоче використовують малолітніх для поширення наркотиків та скоєння інших правопорушень, оскільки вони перебувають під захистом ювенальною юстиції: не чіпайте дітей, вони ще не досягли віку відповідальності за свої вчинки.

Сім’ю ювенальна юстиція буде не захищати, а руйнувати, оскільки з’явиться можливість впливати на батьків через дитину. Під приводом перевірки вмісту холодильника, наприклад, можна буде втрутитися у життя будь-якої сім’ї, забрати дитину, передати її на виховання у притулок, іншу сім’ю, в тому числі і закордонну, в тому числі і сім’ю гомосексуалістів.

Проект цієї юстиції названий антихристиянським, який порушує Заповідь Божу про шанування дітьми батьків, служить юридичною основою для руйнування багатовікових традиційних сімейних цінностей суспільства та державності України, суперечить Конституції, яка гарантує батькам переважне право  на виховання своїх дітей. Реалізована система фактично позбавляє батьків їх природного права виховувати дітей та переважного права на визначення системи та пріоритетів їх виховання. У рамках цієї системи стають нормою судові “розборки” дітей зі своїми батьками, які “пригнічують їх права”.

У першу чергу права дитини має захищати сама сім’я. Система ж ювенальної юстиції впроваджує захист дитини від власної сім’ї! Це абсурд. У здоровому суспільстві такого бути просто не може. Звичайно є такі сім’ї, від яких дійсно потрібно дитину захистити, наприклад, сім’ї алкоголіків та наркоманів. Але на даний час існує достатньо механізмів для вилучення дітей з такої сім’ї та позбавлення батьківських прав. Але чому через них мають страждати, наприклад, багатодітні сім’ї, де батьки при низькому рівні достатку дають дітям правильне, повноцінне виховання, хоча їх холодильник не ломиться від їжі, як того вимагає ювенальна юстиція, і комп’ютера у їхній сім’ї немає, але є набагато більше — теплота й повнота сімейних стосунків, вміння спілкуватися та враховувати інтереси та потреби один одного, повага до старших, допомога та взаємовиручка.

Якщо до байдужості нашої держави стосовно проблем пияцтва, наркоманії, байдужості до зла, насилля, жорстокості, хабарництва добавиться корумпована система ювенальної юстиції, то ситуація у нашій країні буде справді катастрофічною.

Органи опіки можуть відбирати дітей за скаргою сусідів через претензію на кімнату, або для комерційної пропозиції по усиновленню. У одному випадку органи опіки сказали: на ваших близнюків вже є замовлення. Також можуть прийти додому через те, що матір не взяла довідку з пологового будинку, не зробила щеплення дитині, затримується у відвідуванні поліклініки. Це відбирання має назву акції милосердя, надання дитині допомоги у тому, в чому батьки не можуть її забезпечити. Неблагополучною вважається будь-яка сім’я, де немає або батька, або матері, і це може служити достатнім приводом до встановлення прискіпливого контролю над приватним життям цієї сім’ї. Навіть у цілком благополучних сімей, згідно українського рівня життя, діти виховуються у неприпустимих умовах, якщо порівняти з європейськими нормами, з яких дослівно списаний законопроект. Спроба примусити дитину, наприклад, допомогти по дому або навіть просто зробити домашнє завдання, може обернутися звинуваченням батьків у насиллі над особистістю. Дітей будуть заохочувати доносити на своїх батьків тим самим руйнуючи будь-яку довіру між дітьми та батьками.

Введення ювенальної юстиції приведе до погіршення демографічної ситуації, оскільки, як показує досвід західних країн, ювенальна юстиція мотивує людей на відмову від дітонародження, розвал освіти, оскільки директор та вчителі шкіл позбавляться можливості впливати на учня, як би негативно та зухвало він себе не поводив. Також це потягне за собою розквіт корупції, як наслідок практично безмежної та безконтрольної влади над сім’ями ювенальних судів та соціальних служб, і розквіт злочинності, оскільки психологія неповнолітнього злочинця така, що, відчуваючи безкарність, яка гарантується цією порочною системою, він ще більше стає некерованим. У той же час, існуюча система Українського законодавства цілком достатня як для захисту дітей від насилля з боку дорослих, так і у відношенні прав неповнолітніх злочинців. До того ж існуюча юридична система вже злагоджена, логічна та перевірена часом.

Візьмемо досвід Росії, де ці процеси випереджають Україну. Головною підставою стурбованості всіх ортодоксальних конфесій стало занепокоєння, що держава за прикладом Європи зможе у подальшому більш активно обмежувати можливості виховання дітей у руслі тієї чи іншої релігійної традиції. Наприклад, по справі росіянки Римми Салонен та її сина Антона, розлучених фінським судом, її захисник Йохан Бекман заявив, що “ювенальна юстиція — це зброя у руках атеїстів для нових гонінь на християнство”.

16 червня цього року було підписано російсько-американську угоду з питань усиновлення. Як сказав уповноважений з прав дитини при Президенті РФ Павло Астахов, найбільшу складність викликає питання контролю за сім’єю усиновителів, які приймають російську дитину. Приводом для підготовки угоди стала скандальна історія з відмовою американської прийомної сім’ї від хлопчика з Росії Артема Савельєва. На початку квітня прийомна матір відправила Артема літаком із США у Росію, давши йому з собою письмову відмову від усиновлення. Раніше у США було зафіксовано близько 15 випадків загибелі російських дітей, усиновлених американськими родинами.

В Росії йде масовий відбір дітей під цю статтю – загроза життю по причині відсутності умов євростандартів рівня життя. Складено єдиний реєстр народжених дітей певного віку, до якого мають доступ різні недержавні опікунські організації, пов’язані із закордонними, що займаються усиновленням дітей та відправленням їх за кордон.

Приклад пробного офіційного впровадження методів дитячого судочинства в рамках ювенальної юстиції відбувся у Санкт-Петербурзі. Уповноважений по справах дитини та голова міського суду підписали угоду “Про порядок взаємодії”. Згідно цього документу співробітники апарату дитячої опіки зможуть не лише приймати участь у судових процесах, що торкаються інтересів неповнолітніх, але й давати деякі “мотивовані заключення”, які суддям рекомендується “враховувати під час винесення рішень”. На думку незалежних експертів, документ дає змогу опікунським органам суттєво впливати на рішення судів, відстоюючи інтереси неповнолітніх, у тому числі всупереч інтересам їх батьків.

Суддям усіх рівнів недвозначно вказано, як вони мають відноситися до таких “заключень”: стаття 4 прямо вказує: “Рекомендувати мировим суддям, суддям районних судів Санкт-Петербургу і судовим складам міського суду при винесенні судових актів враховувати надані до справ мотивовані заключення уповноваженого у справах дитини”, а також “включити представників апарату уповноваженого у справах дитини для участі у розгляді справ, які торкаються прав і законних інтересів неповнолітніх”.

Не дивно, що у фахівців із захисту прав сім’ї, материнства і дитинства угода викликала, м’яко кажучи, здивування. Юрист Юрій Власкін, член правління НП у захисті сім’ї, дитинства, особи та охорони здоров’я “Батьківський комітет”, прокоментував угоду так: “Повністю незрозуміло, у якому правовому статусі пропонується участь уповноваженого у судових засіданнях. Давати вказівки суддям, нехай у якості рекомендацій про те, кого допускати до участі у справі, неприпустимо, це є ніщо інше як замах на незалежність суду. Таке втручання органів опіки порушує право неповнолітнього на захист його інтересів батьками — його законними представниками”.

«Досягнення» представників ювенальних органів вже голосно афішуються на шпальтах газет та телебаченні у Росії, оскільки ювенальна практика там просунулася далі, аніж на Україні. Після так би мовити взаємодії з ними розпочався потік багатодітних матерів або матерів одиначок у різні громадські організації з проханнями захистити їх материнські права та допомогти повернути дітей, відібраних у них органами опіки.

Приклади дій органів опіки

Багатодітна матір Віра Камніна звернулася по звичайну матеріальну допомогу до органів опіки, в результаті чого у неї було відібрано чотирьох дітей.

Анжеліка вже майже п’ять років бореться за свого сина. Ваня хворіє тяжкою формою діабету, у нього часто стаються загострення. Причиною прискіпливої уваги органів опіки стало те, що Анжеліка Храповицька нерегулярно приходила до лікаря для того, щоб виписати Вані чергову порцію інсуліну. І не так часто, як вважав лікар, вона приводила сина на прийом до ендокринолога. Саме цей ендокринолог кілька разів ініціював проти неї позов до суду. Анжеліка ж приходила до лікаря тоді, коли у неї закінчувалася попередня порція інсуліну, ось і все…

Але лікарі та спеціалісти органів опіки переконані, що у лікарню дитина попадає через провину матері, тому краще і безпечніше буде відправити Ваню у дитячий дім. Справа вийшла на суд. Було видно, що органи опіки добре підготувалися до судового засідання. Вони навіть не полінувалися перед цим навідатися з перевіркою до Анжеліки додому. Жінки у квартирі не виявилося, Ваня гуляв у дворі. Співробітники відділу опіки детально опитали стареньку маму Анжеліки про те, як її дочка веде себе з сином, які продукти вона йому купує, скільки грошей дає на їжу і на що витрачає аліменти, які платить батько Вані. Заглянули вони і до холодильника — перевірили, чи є там фрукти для дитини.

Суд прийняв сторону матері та дитини. Але чи надовго продовжиться щастя? Органи опіки пообіцяли взяти сім’ю під більш “щільний” контроль. Тепер жінці у два рази частіше прийдеться бачитися і з лікарями, і з представниками опіки. І всі вони, схоже на те, будуть чекати чергового її прорахунку. Голова громадської організації “Батьківські збори” Деніс Сєргєєв каже: “боюся, що Анжеліка попала у систему. Це не перший випадок у моїй практиці. Таке відчуття, що органам опіки потрібно позбавити її батьківських прав просто для галочки, для звітності. Нажаль, вони рідко намагаються розібратися у самій проблемі. Для них простіше вилучити дитину, а не допомогти їй”.

У м. Електросталі Московської обл. 9 лютого 2010 року у вечірній час до житла Степанової С.І. прибули два інспектори у справах неповнолітніх лейтенант міліції Бут С.І. та Савоніна Н.Н. і участковий уповноважений Акімцев В.С. Після того, як Степанова С.І. відмовилася впустити співробітників міліції до себе у квартиру, вони, не маючи при собі ніяких документів, які б давали їм право увійти у квартиру Степанової С.І., викликавши наряд у складі двох міліціонерів, озброєних автоматами, вломилися у квартиру, схопили трьох дітей, що там знаходилися, Михаїла, Анастасію і Варвару, і не складаючи ніяких документів, увезли їх в УВС. Ця акція була здійснена по ініціативі інспектора Бут С.І., яка вирішила, що Степанова С.І. перебуває у нетверезому стані і у квартирі недостатньо прибрано. Щоб виправдати свої беззаконні дії було складено стосовно трьох неповнолітніх акти про доставлення підкинутої або заблукалої дитини. Але дітей ніхто нікуди не підкидав та вони ніде не заблукали. Через три дні під час відсутності Степанової С.І. до квартири потрапили ці ж співробітники та без її відома склали акт обстеження квартири. У справі є взаємосупротивні свідоцтва, які не підтверджують покази свідків що хтось десь бачив Степанову С.І. у нетверезому вигляді. Ніяких медичних заключень про її алкоголізм немає. Також немає заключення спеціалістів про нібито антисанітарний стан її житла. Класний керівник а також лікар-педіатр із районної поліклініки відмітили стан її житла як задовільний. Всі свідки по карній справі відмітили особливу взаємну любов і прив’язаність дітей до Степанової С.І., і її любов до своїх дітей. Неповнолітні діти Степанової ніколи не були помічені у якихось неблаговидних, хуліганських або протиправних діях.

У Олени забрали трьох дітей. Зайшло восьмеро, серед яких були у бронежилетах з автоматами, окрім представників органів опіки. Мотивація – загроза життю дітей. Загроза в тому, що дома немає євроремонту, під час їх приходу не була вимита підлога. Коли приходили вперше, коли була лише одна дитина, то поставили вимогу прибрати з підлоги килим, бо він збирає пил шкідливий для дітей. Вдруге прийшли з оглядом, коли народилася друга дитина. А коли народилася третя дитина, то просто прийшли й забрали всіх дітей коли третя дитина мала три тижні і матір годувала її груддю. Технологія проста — спочатку забирають дітей, а потім шукають причину чи статтю, під яку можна підвести свої дії, наприклад невиконання Оленою своїх материнських обов’язків, створення загрози життю дітей. У випадку з Оленою — немита підлога, немає фруктів у холодильнику. Ініціювали кримінальну справу органи опіки. Не дозволили бачитися з дітьми. У той день був вчинений рейд ще до кількох багатодітних сімей прилеглих будинків, але у тих квартирах їх просто не пустили на поріг, а Олена мала необережність залишити двері відчиненими і залишилася без дітей. Причиною стало те, що Олена після народження третьої дитини почала оформляти допомогу на неї, передбачену законом. На Олену звернули увагу органи опіки і вирішили дітей відібрати. Присутність адвоката на суді не допомогла. Претензія – народження дітей поза лікарнею, а значить мама не турбувалася нібито про те, щоб народити дітей (а те що пологи були швидкими, до уваги не бралося), що мама не дотримувалася рекомендацій лікарів, що діти неухожені, брудні, коли мама спала то у дитини пляшечка з їжею була в роті а значить була загроза що дитина захлинеться, також що у матері є багато зауважень від різних служб щодо поганого виховання дітей. Причому Олена ніколи ні від кого не чула ніяких зауважень. Але коли потрібно зібрати свідчення, у хід йшла будь-яка брехня, якій суд вірив, навіть тому, що у дитячій колисці знайшли опаришів. Фотографії, що були надані як докази, містили інформацію, з якої взагалі незрозуміло, що це була колиска, і що в ній було. Прийшли Олена з адвокатом у притулок, у дитини величезний синяк під оком, написали скаргу до прокуратури, ніхто не приймає, не слухає. Вона вже ніхто для дитини. На звинувачення, що Олена не працює, не подіяла наявність угоди з місця роботи, де працює Олена.

Ярославська область, серпень 2008 року. У В. Прохорова та О. Виноградової відібрали сімох дітей. Проживають у трьохкімнатній квартирі, яка належить радгоспу-банкроту, немає газу, опалення, водопостачання, туалет та криниця надворі. Батько не має паспорта, тому не може влаштуватися офіційно на роботу, хоча обидва працюють. Органи опіки вимагають зробити ремонт у квартирі, провести опалення замість пічки, провести воду, влаштувати туалет у квартирі, а не надворі, офіційно влаштуватися на роботу, хоча пропозицій такого працевлаштування не надали і відновити паспорта не допомогли.

А ось випадки, у яких вдалося дітей відвоювати через суди.

Сергій Пчолинський, Нижньогородська область, батько трьох дітей. Звинувачення, що у квартирі хоча і чисто, але бідно. Сім’я потребувала житла, їм було надано тимчасово кімнату для проживання, а через три тижні прийшла група забрала дітей, представивши звинувачення, що кімната не підходить для життя дітей. Дочку 3-х років і ще молодшого сина забрали сказавши що повернуть лише тоді, коли вони будуть мати власну квартиру. Сина вдалося забрати назад.

Балашиха, квітень 2009 року. З сім’ї Лапіних забрали дівчинку за сигналом сусідів, бо дівчинка плакала, не хотіла умиватися.

Владивосток, лютий 2009 року. Після листа до президента з проханням надати допомогу Олені Атаманенко прийшла відповідь, що її ситуація взята під контроль. Через короткий час у неї забрали сімох дітей.

Єкатеринбург, квітень 2009 року. У матері-одиначки Антропової Христини забрали єдину грудну дитину у результаті такого рейду милосердя.

Іркутська область, липень 2008 року. У священика РПЦ Олега Ушакова відібрали під час планового рейду двох дітей. На той час він ще з двома дітьми виїхав на кілька днів до міста у лікарню, щоб їх підлікувати і самому полікуватися. Удома залишилася його матушка з іншими двома дітьми.

Санкт-Петербург, січень 2008 року. У Рослякової Олени відібрали дочку. Сталося це під час святкування дня народження Олени, яка сама є вихователькою дитячого садка. Приводом був дзвінок сусідів, з якими сім’я Олени була у конфлікті. Комісія органів опіки виявила, що на момент перевірки батьки перебували у нетверезому стані, тому була небезпека для життя дитини.

Україна, травень 2008 року. У Елади Малахової намагалися забрати дітей. Вона є опікункою дев’ятьох дітей. Має гарну роботу, 4-кімнатну квартиру, має благодійний фонд для виховання дітей. Коли до неї приїхала бригада на машинах забирати всіх дітей, вона двері не відчинила, дітей таємно винесла до сусідів, і протягом наступного часу завдяки професійним адвокатам добилася відміни постанови по відбиранню у неї дітей.

Ярославль, 2009 рік. У родини Арсеньєвих відібрали сина. Підстава — скарга лікаря, що поставив діагноз хлопчику — вроджений порок серця, і наполягав на негайній операції. Батьки відмовилися, мотивуючи тим, що бажають ретельніше обслідувати дитину і по можливості полікувати, як це сталося з попередньою дитиною, якій був поставлений той же діагноз, але потім виявилося, що діагноз був хибний. В результаті дій органів опіки хлопчика тричі забирали у батьків, останнього разу силами ОМОНу в масках, виламавши троє дверей та помістивши Тетяну Арсеньєву у психіатричну лікарню. В результаті виявилося, що хлопчику операцію робити потрібно, але не негайно, чим підтвердилася правильність дій батьків. Хлопчика повернули у родину, матір визнали психічно нормальною, але скільки нервів витратили на це батьки. А хлопчик понад двох місяців перебував у різних домах малятка та лікарнях без батьківської опіки.

Опір просуванню ювенальної юстиції

У Москві 17 червня 2010 року  пройшов мітинг протесту проти діяльності Громадської палати щодо введення в Росії ювенальної юстиції. Організатором мітинга виступив рух «Народний Собор». Також у акції прийняли участь активісти Спілки православних громадян і громадського руху “Багато дітей — добре”. Було звинувачено Громадську палату у лобіюванні введення у Росії інституту ювенальної юстиції, оскільки це відбувається всупереч позиції, яку висловили всі традиційні конфесії Росії та більшість громадських організацій та політичних сил — від комуністів до монархістів.

Хоча вже не використовується термін “ювенальна юстиція”, а говориться про “державний супровід сім’ї”, суть від цього не змінюється.

Сиктивкарська і Воркутинська єпархія організували збір підписів проти введення інституту ювенальної юстиції. Розіслані листи у всі приходи з проханнями до настоятелів вивчити думку прихожан і зібрати підписи під зверненням. Звернення було направлене на адресу президента Росії та голови Комі.

Жителі м. Сургут провели пікет проти прийняття законопроекту про ювенальну юстицію. До пікетувальників долучилося і місцеве духовенство.

Негативну оцінку цьому нововведенню дав 14-й “Всесвітній руський народний собор”. Рада митрополій Руської православної старообрядницької церкви направила протест Президенту Росії та у Держдуму проти введення юстиції для неповнолітніх. Тим часом законопроект вже успішно пройшов два читання у Державній Думі.

Отже в Україні як і в Росії, пропонується ввести кримінальну відповідальність батьків за домашнє покарання та низькі прибутки. Закон дозволить позбавляти батьківських прав через бідність та неналежне на думку органів опіки виховання, а також притягувати батьків до кримінальної відповідальності за домашнє покарання, за ухилення від щеплення, за несвоєчасне відвідування лікаря, за відсутність якоїсь довідки про обстеження у пологовому будинку і тому подібне. Як підкреслив директор Інституту демографічних досліджень Ігор Іванович Білобородов, пропонується сьогодні, по суті, аналогія фашистських дій, які у свій час були помічені у нацистській Німеччині, коли фактично держава намагалася відібрати у дитини саме святе — її батьків та сім’ю. Це робиться з однієї сторони через нерозуміння, а також тому, що дуже активно лобіюються антидемографічні та антисоціальні технології з-за кордону. Якщо подивитися, хто ревно виступає за цю тему, то у перших рядах буде Фонд Сороса, той самий, який влаштовує кольорові революції на просторі СНГ. Це той же самий ЮНІСЕФ, який довгий час займається політикою стримання народжуваності на території післярадянських держав та у інших країнах. Це Фонд народонаселення ООН і не в останню чергу USAID (Агенство США з міжнародного розвитку) — фонд, близький до керівництва США. Саме ці лобісти через свої представництва у країнах, які у останній час дуже сильно укріпилися, намагаються впровадити всіма способами такі інститути, як уповноважений у справах дитини. Чому не ввести і уповноваженого з прав людей похилого віку, або дружин, собак, котів та голубів?

Супротивники ювенальної юстиції за останній час провели 5 мітингів, 3 прес-конференції, пікетування багатьох державних органів. Антиювенальний рух вийшов на телебачення. На багатьох популярних українських телеканалах були показані інтерв’ю, прес-конференції, ток-шоу з керівниками громадських організацій та церковних діячів, стурбованих цією проблемою. Багато впливових українських газет найрізноманітніших напрямків, таких як “2000” і “Столичні новини”, виступили проти “ювеналки”. Ситуація на цей раз докорінно відрізнялася від ситуації у Верховній Раді рік тому, коли подібний законопроект лобісти з “недержавних” прозахідних фондів протягали тихо й кулуарно. Тоді його спільними зусиллями провалили теж досить тихо й кулуарно, без будь-яких масових акцій, зусиллями депутатів із різних фракцій, особливо за допомогою регіоналів та комуністів. Ювенальщики розуміли: їх головні опоненти — православні люди. І ось на одному з самих рейтингових телеканалів України з’явився сюжет про священика-старообрядця Дмитрія Богунова з Кіровоградської області, котрий нібито замучив немовля постом настільки, що те почало катастрофічно втрачати вагу. Дитину насильно забрали з сім’ї, священика при цьому побили міліціонери так, що довго ще йому важко були дихати. Дивне звинувачення священика, у котрого є ще троє старших дітей здорових, вихованих та нормально розвинутих. Чому ж вони не повмирали від посту? Тим більше що священики прекрасно розуміють, що немовлята не постяться, але їм потрібно споживати молочні продукти.

Лобісти цього деструктивного проекту обрали у роль жертви старообрядця, бо зачепити священика з православних конфесій було б небезпечно для них. А старообрядці – це одна з найменших та маловпливових конфесій України. Проте у сюжетах не робили акценту на конфесії і у свідомості глядача та читачів повинно було лишитися наступне: “Ось вони — попи, ось чому вони не хочуть ювенальної юстиції. Тому, розумієш, що вони самі живодери і знущаються над дітьми. Не вірте їх заявам про неприпустимість ювенальної юстиції”. Але справу не вдалося закінчити беззаконням каральних органів на місцях. Батьківський комітет Дніпропетровська, православні активісти взяли цю справу під свій контроль, процес висвітлила газета “Мир” і “Спасіть наші душі”. Суд розставив крапки над “і”, дитину повернули.

Окрім звернення Повноважного Представника УПЦ у Верховній Раді було прийнято і затверджено рішення Богословської комісії, де ювенальна юстиція була піддана різкій критиці і направлене до Президента та Верховної Ради України. Тепер частину ювенальних технологій чиновники намагаються протягнути під іншою назвою: “Проект Концепції розвитку кримінальної юстиції стосовно неповнолітніх на Україні”. Хоча з цього проекту витягнуті найскандальніші пункти, але деякі “отруйні шипи” залишилися. Наприклад у новій концепції не знятий пункт про “відновлювальне правосуддя”. Це дії, які сприяють “добровільному примиренню між постраждалим і правопорушником”.  Зараз іде протягування ряду ювенальних технологій через Міністерство освіти та Міністерство молоді та спорту. Чиновники останнього одержують гранти і тому не шкодують сил щоб наполягати, наприклад, на необхідності боротьби з гомофобією на Україні. Невже у сім’ї та молоді нашої країни немає проблем соціальних, економічних, а є проблема боротьби за права сексменшин? Насторожує той факт, що головним публічним лобістом ювенальної юстиції на України, заступником Міністра юстиції Валерією Лутковською ставиться акцент саме на необхідності радикального полегшення покарань для малолітніх правопорушників, які сьогодні і так не дуже сильно підлягають карній відповідальності.

Активно лобіює і проштовхує проект введення ювенальної юстиції на Україні така організація, як ЮНІСЕФ, з якою відмовилася співпрацювати навіть католицька церква, через прямі слова її спонсорів про потребу скоротити населення Землі. Саме ЮНІСЕФ фінансує на Україні “секспросвіт”, програми по безпечному сексу та ювенальну юстицію. Одного з її піар-менеджерів на Україні, політтехнолога Юлії Тимошенко, Олексія Ковжуна, можна було побачити з величезними сережками у вухах і з “зіркою Люцифера” на пальці. Нещодавно у теленовинах “спеціалісти” цієї деструктивної організації зробили заяву про те, що 10% дітей України страждають від насилля у сім’ї. Тобто кілька мільйонів дітей потрібно зробити соціальними сиротами, вилучивши їх із родин. Замість того, щоб зайнятися проблемами реального насилля у державних дитячих будинках, де порядки нагадують зону, соціальними проблемами багатодітних сімей, юнісефовці формують міф про те, що головною проблемою українських дітей є їхні батьки. Не потрібно дивуватися у майбутньому появи практики вилучення з сім’ї старих бабусь та дідів, або хворих родичів у спец-притулки, щоб уникнути травмування дитячої психіки спогляданням їхніх страждань, котрі старі люди мають від хвороб, а то, не дай Бог ще і смерті у квартирі. А може ще з’явиться практика полегшеного відходу на той світ таких людей? Фантазія “дітолюбців” може зробити реальністю багато подібних винаходів під прикриттям турботи про дітей.

архієпископ Черкаський і Чигиринський Іоанн

Джерело:

http://www.kp-osvita.org.ua/moralne/50-jov.html

Залишити відповідь

*