Ювенальна юстиція

Ювенальний спрут і як з ним боротися

Ця історія – то рідкісний виняток в низці ювенальних трагедій, у якої щасливий кінець. Правда, happy end вийшов з гірким присмаком сліз і зраненого дитинства. Та й не було б щасливого фіналу, якби історія піаніста Євгена Сойфертіса, у якого ювенальні служби Великобританії відібрали і не повертали сина 15 місяців, не набула характеру міжнародного скандалу, якби не взяла її під особистий контроль депутат Європарламенту від Латвії Тетяна Жданок.

Кіднепінг по-англійськи

В Англії піаніст Євген Сойфертіс з сином, якого ростив один, оселилися давно. Батько виховував хлопчика в традиціях російської та єврейської культури. Джастін виріс на Михалкове, Толстом, Маяковського. Як багато дітей переселенців, володів двома мовами – російською та англійською. Безпроблемна сім’я, де між сином і батьком завжди панувало взаєморозуміння і довіру. Що ж повинно було статися, щоб в один момент зруйнувати цілком благополучну сім’ю? Виявилося, всього лише хлоп’яча витівка.

Джастін разом з сусідським англійським хлопчиком грав в саду біля будинку. Друг вирішив розпалити багаття – звичайна хлоп’яча проказа. Але сусіди викликали пожежну команду, поліцію, соціальну службу. Примчали все, здорові дядьки перемахнули через паркан, схопили пацаненка і відвезли. Англійські батьки вчасно пожвавішали і свого сина забрали додому, мовляв, знати нічого не знаємо, бачити нічого не бачили. Запопадливі соціальні служителі їм і не докучали. Навіщо списи ламати, коли ось же, легка «здобич» – хлопчисько якихось емігрантів. І один! Без батьківського нагляду! Ще й пожежа влаштував. Той факт, що вогонь розвів інший юнак, а «пожежа» легко затоптали черевиком, вже нікого не цікавив.

Євген прийшов додому через півгодини. Не знайшовши сина, звернувся до сусідів. Ті відправили його в поліцію, але там ніякої інформації не дали. Батько обдзвонив всі соціальні служби міста, поки нарешті не знайшов своєї дитини. Джастіну на той момент було дев’ять років.

Перші півроку Євген бачився з сином два рази на тиждень по півгодини. Розмовляти російською під час побачень суворо заборонялося, про відвідування синагоги чи читання книжок рідною для хлопчика мовою не могло бути й мови. Через півроку суддя порахував, що прийшов час розривати родинні зв’язки, хлопчик повинен знаходитися в дитячому будинку до 18 років.

– Коли забирали сина, він ридав і благав залишити його з татом, – розповідає Євген. – Його благання не почули, абсолютно домашнього дитини вирвали зі звичного середовища і кинули до чужих людей. Жорстокість, колосальна психологічна травма. Син увесь час плакав і відмовлявся розмовляти з соціальними працівниками. Висновок «професіоналів»? Хлопчик «прибитий». Органи соціального опіці, які за законом повинні суворо дотримуватися інтереси дитини, робили все, щоб син забув російську культуру, російську мову і ввібрав навіть не англійську культуру, а то найгірше, що у них є. Адже за статистикою більшість злочинців і антисоціальних елементів виходять саме з цієї системи.

П’ятнадцять місяців Джастін знаходився в лапах ювенальних наглядачів. Ніхто, звичайно, їм серйозно не займався. Велику частину часу він був наданий сам собі. Закинув читання, перестав грати в шахи і розважав себе тим, що годинами сидів за комп’ютером. Причому, «підсів» на сумнозвісний сайт мега жорстоких ігор. (Ми навмисне не називаємо адресу сайту, щоб не робити йому реклами. Є.К.) В Англії зафіксовано вже чотири випадки, коли підлітки після ігор цього сайту здійснювали суїцид. Раз на півроку до сина приходив психолог, обстежував. Висновок зашкалює своєю нелогічністю: хлопчик звик до нового місця, нехай там і живе, не варто його травмувати, повертаючи в сім’ю.

Крига скресла?

П’ятнадцять місяців Сойфертіс боровся за сина. Разом з юристом-правозахисником Леонідом Райхманом їздив на засідання місцевої комісії з ювенальним справах. Але там твердили тільки одне – хлопчикові не місце в рідній домівці, його потрібно віддати на усиновлення. Від розпачу Євген взяв протестний плакат і пішов до будівлі соціальної служби, погрожував голодуванням. Марно.

І тоді Євген зрозумів, поодинці цю сутичку він не переможе. Всупереч строгим заборонам на розголос, він їде в Брюссель і звертається до депутата Європарламенту Тетяні Жданок. Безпрецедентний випадок в історії ювенальної системи Англії.

– Так, мене могли кинути за грати. Є випадки, коли порушили цю заборону батьків укладали у в’язницю, – розповідає Сойфертіс. – Суд забороняє давати будь-які інтерв’ю ЗМІ, ні одна англійська газета не напише про подібні випадки, тим більше з зазначенням імен та прізвищ. Це заборонено, інакше газету закриють. Свобода слова? О, Господи! Про що ви? Яка свобода слова ?! Але я ні секунди не сумнівався: про це треба говорити, і з найвищих трибун. Мені пощастило. Тетяна Аркадіївна не просто вислухала і перейнялася нашою бідою, весь цей час вона тримала справу на особистому контролі. У березні минулого року саме вона ініціювала спеціальне слухання Комітету з петицій з проблеми ювенальної юстиції та примусового вилучення дітей із сімей для подальшого усиновлення.

У листопаді 2014 пройшло повторне слухання, присвячене виключно Великобританії. Таке рішення було прийнято не випадково. Багатьох в Комітеті обурило неповажне ставлення країни до Європарламенту, який неодноразово запитував у влади пояснень щодо наявних петицій, але так і не отримав відповіді.

– Абсолютно унікальний випадок, коли країна принципово відмовляється відповідати на прямі запитання, намагається уникнути навіть згадки проблеми на європейському рівні, – зазначає Тетяна Жданок. – Більше того, деякі автори петицій перед слуханнями отримали судову заборону на розголошення будь-якої інформації у своїй справі у Брюсселі.

Отримав таке попередження і Сойфертіс. І це вже після того, як суд повернув йому дитину. Вдруге в Брюссель Євген прилетів уже з сином (хлопчика просто не було з ким залишити). Третього листопада він сповістив суд про намір поїхати до Брюсселя і взяти участь у слуханнях петиційну комітету. У терміновому порядку суд міста Медвей прийняв рішення про нерозголошення інформації по судовому процесу третім сторонам. Часу опротестувати рішення не було. Вони полетіли.

13 листопада Євген із сином повернулися в Медвей. А вже 14 листопада суд змінив ставлення до справи Сойфертіс і знову висунув на розгляд питання про вилучення хлопчика з родини. Вина батька була в тому, що він «завдав синові емоційну травму, взявши його на слухання в Брюссель». Євгенія зобов’язали написати докладний звіт про поїздку, а органи опіки спробували забрати паспорт хлопчика.

Справа знову було шито білими нитками. Адже Джастін громадянин Голландії, і батько справедливо вирішив, що на тимчасове зберігання паспорт сина краще передати голландському посольству у Великобританії. А у слуханнях Комітету Джастін і зовсім не брав участь (він лише був присутній на прес-конференції).

Євген звернувся до Тетяни Жданок з проханням взяти участь у судових слуханнях за запитом про новий вилучення сина (вони були призначені на 3-5 березня). Депутат направила запит про участь у слуханнях в якості свідка.

– У своєму листі я нагадала британським повноважним службовцям про те, що право на петиції – одне з фундаментальних прав кожного громадянина Європейського союзу. Переслідуватися за використання цього права вони не можуть. За законом.

Судове засідання відбулося. На слуханні суд ухвалив рішення не вилучати дитину і повністю зняти соціальний нагляд з родини Євгена Сойфертіса. Він переміг. Не дарма кажуть: переможе не той, хто сильніший, а той, хто готовий йти до кінця.

Олена Конивець

Залишити відповідь

*